Чехія може стати менш проєвропейською, більше проросійською і антиукраїнською. Так можна зінтерпретувати результати останніх парламентських виборів у країні. А може залишитися і такою, як була, а то й стати ще прозахіднішою чи проамериканською. Експерти досі плутаються у намаганні спрогнозувати майбутні дії партії-переможниці та її непевного лідера.    

80 років тому, 5 жовтня 1936 року, народився один із найхаризматичніших державних лідерів посткомуністичної Європи, президент Чехії та Чехословаччини Вацлав Гавел (1936–2011).   Світлина 2007 року.  

Важко пояснити з раціональних позицій, чим керувалися російські пропаґандисти, запустивши в ефір документальну (радше псевдодоукментальну) стрічку «Варшавський договір – розсекречені сторінки» про празькі події 1968 року. Те, що вона мала б спровокувати дипломатичний скандал між Прагою й Москвою, між Братиславою й Москвою, – було зрозуміло з перших кадрів. У такий спосіб Кремль, за цілком дивною логікою, втрачає останніх союзників у Європі.

(Від власного кореспондента).   Прага, 22. березня 1939.   Минув перший тиждень, від коли німецькі війська обсадили Чехію та Моравію на чолі з Прагою. Перше приголомшуюче вражіня від цього громового удару уступило місце спокійнішому поглядові на речі, хоч усіх ще непокоїть питання, що буде далі. Та це питання непокоїть тепер цілий світ, a нашому тутешньому світові довліє злоба його. Цією злобою нашого тутешнього дня є питання, що показав перший тиждень німецького протекторату над Чехією та Моравією?