Юрій Завадський

Нема межі, нема обмежень, немає ані моралі, ані правил поезії. Ти собі їх сам придумуєш, і дуже часто лише заради того, щоб на наступному етапі їх заперечити і знищити. Будучи поетом, я раптом почав писати щось інше. В тому і воля, в тому і свобода.
24.08.22 | Львів | Штука
Середовище існування постійно нагадує про себе — звуками, словами, схемами пересувань. Властиво, мова й простір пов’язані тісно, й одне з перехресть, де їхній зв’язок проявляється найчіткіше — література.
Юрій Завадський — це знак. Часом оклику, коли згадуєш його як редактора «Звіршів», газети, котра стала початком іншої літератури в Тернополі, як засновника літстудії «87», з котрої вийшли поети, котрих цікаво читати. Це знак запитання, коли йдеться про його тексти, бо вони вічно запрошують подивитися туди, глибше за знаки-літери, зокрема в новому «Таксистові». Це м’який знак, коли Юрій Завадський читає свої тексти, здається, намащуєшся на його голос і він веде.  
30.04.15 | Тернопіль |