XVIII. Д. Драгоманов каже, що не дають нашому письменству добре розвиватись три речі: полїтична неволя в Росиї, реакцїйні думки у галицкого громадянства та неосьвіченість серед україньских письменників з Росиї.
XVII. Довести мілїони народу до того, щоб вони могли розуміти, — як тепер інтелїґенция — лїтературу з Байрона, Дайте, Дарвина, Брандеса, Канта — на се треба було довгого, дуже довгого часу!
XIV. У попередньому листї згадали ми про дві галицкі партиї — про народовцїв та про радикалів. Ще одну ґрупу людий в Галичинї та на Буковинї звуть третьою партиєю — москвофілскою. Отже ми нїяк не можемо згодити ся з тим, щоб сих людий можна було звати партиєю.
ХІІІ. Перші XII "Листів з України наддніпряньскої" писали ся ще тодї, як "Буковину" пускано в Россию, і писали ся з оглядом на цензуру. Тим чимало зістало ся там недобалаканого.
