Розмова з Олексієм Кравчуком, актором,  режисером, директором театру «І люди, і ляльки»  

«Є і такі радіостанції, де кажуть: «Война нинчє нє в трендє»   У червні 2014 під Слов’янськом український вертоліт «Мі 24» збила ракета бойовиків. Військовому льотчику Сергію Тітаренку дивом вдалося вижити. Переживши численні операції, Сергій сьогодні наразі пересувається в інвалідному візку і пише пісні.

Дехто скаже, сорок років для людини ще майже нічого. Ніби й не жила, хоча, без сумніву вже щось зробила, аби себе утвердити у цьому світі. А сорок років педагогічного стажу? А в творчості? Майже вічність.

24 вересня Піккардійську терцію догнало 25-ліття. Не те, щоби улюблений вітчизняний акапельний секстет кудись від цієї дати втікав. Але й самі дивуються – час летить стрімко. Записувати інтерв’ю з людьми, яких знаєш чи не все їхнє творче буття, насправді складно. Багато говорено-переговорено не лише для преси, а й десь на перетинах шляхів, спільних збіговиськах, а чи кавах. Однак дата зобов’язує.

Художник Юрко Кох, чия велика персональна виставка «Фактор Львова. Малярство» за майже 30 років його творчої праці відкрилася у Національному музеї у Львові, належить до тих поодиноких митців, котрих практично неможливо заштовхати в котрусь із визначених та добре відомих шухлядок. Бо ніяк у них не влазять, попри усі зусилля, що їх можуть докладати до цього сторонні. Але чи потрібно це?