Як уже українській суспільности відомо, Українська Парляментарна Репрезентація виєднала у правительства вступну концесію на заснованє другої з черги української банкової Інституції — "Українського Банку", акційної спілки з осїдком у Львові та з правок відкривати заступництва і філїї в краю і за кордоном, а саме й на Українї.   "Український Банк" буде не тільки інституцією гіпотечно-кредитовою, але в першій мірі парцеляційною та промислово-кредитовою, що є новим ступнем в розвитку нашого господарського житя.  

В своїм письмі до сенату дня 22 сїчня сказав Вільсон між иншим: "Рівність націй, на якій має оперти ся мир, коли він має бути тривкий, мусить бути рівністю прав. Взаємні запоруки не можуть нї виразно признавати нї мовчки містити в собі ріжницї між великими й малими, між могутнїми й слабими народами. Право мусить опирати ся на спільній силї, а не на індивідуальній силї націй, від спільного дїлання яких мир залежатиме.

Протест до Вільзона проти поневоленя України Росїєю. — Заява краєвого маршалка Галичини перед цїсарем і український нарід. — Не відокремленє Галичини, тільки утворенє українського коронного краю. Домаганє скликаня парляменту. — Справа втїкачів і евакуованих.   Комунїкат.   Відень 10. лютого 1917   В четвер і пятницю, 8. і 9. с. м., радила в повнім складї під проводом голови Ю. Романчука Українська Парляментарна Репрезентація.  

Відень, 18. грудня 1916.   На вчорашнім засїданю ухвалила парляментарна комісія української парляментарної репрезентації подати до відомости загалу отсе:  

Дня 5. падолиста с. р. оголошено цїсарське письмо, котрим заповіджено, що коронний край, званий Галичиною, має дістати таку широку автономію і самоуправу, щоби тільки те належало до Відня, що дотикає всеї Австрії, як війско, зелїзницї, почти і телєґрафи, митово-торговельні справи і т. и. Всі-ж инші, краєві справи, — господарські, просвітні та національні, язикові, — мали би належати на будуче до краєвого сойму у Львові.  

У Відни 28. падолиста 1916.   Дня 24. і 25. с. м відбули ся два повні засїданя "Української Парляментарної Репрезентації".   На першім з них, дня 24. с. м. перед полуднем, посвяченім жалібному споминови про бл. п. Монарха, президент п. Романчук виголосив торжественну промову про бл. п. Монарха, почім рішено вислати співчутє клюбу депешою, звісною вже з телєґрами, на руки кабінетової канцелярії.  

З приводу відокремлення Галичини.   На засїданню Загальної Української Ради з дня 1 падолиста 1916 р. дискутовано над поголосками про намірену зміну правно-державного становища Галичини та прийнято до відома намір парляментарної репрезентації українських послів з Галичини й Буковини вислати до президента мінїстрів д-ра Кербера депутацію й зажадати вияснення щодо намірів правительства в українській справі.  

до українського народу галицької й володимирської землї.   Український Народе Галицької Землї!