За годину цю країну можна проїхати всю із Заходу на Схід, впродовж дня можна побувати на трьох морях, але достатньо кількох годин, щоб сповна поринути у місцевий колорит, його неповторність і хотіти залишитися тут надовго. Коли спитати місцевих жителів: «Що вартує взяти звідси додому?» – з думкою про сувенір чи пам’ятку, кожен однозначно скаже: «Їжу».

Харків завжди мені здавався близьким, хоча знаходиться так далеко. Ще з часів школи він запам’ятався дуже знаковим містом, бажаним, вартим відвідин. І ось я сюди нарешті потрапила, хоча й проґавила один гостинний ранок через львівський дощ, корки на дорогах, і брак кількох секунд до поїзду... У цьому величезному місті було зимно, але дуже добре: спокійно, без дикого поспіху, і дуже культурно.

  Вже вдев’яте відбувся фестиваль «Дні мистецтва перфоманс у Львові» – вересень знову активізував розморених літом художників з усієї України, приніс хвилю нових митців з-закордону, згуртував молодих допитливих осіб довкола перфомансу та подарував багато вражень, якими варто ділитися.   Публіка на показах ДНІВ мистецтва перфоманс у Львові. Фото: Олесь Романюк.