Цілу справу виконано з великою сумлінністю, без найменшої протекції. З-поміж шести тисяч прохань, комісія вибрала двісті сорок. Потому рішив жереб.

  (На маргінесі дискусії).  

Не тільки літератора, а й кожного читача взагалі, цікавить проблема світогляду українських поетів підсовєтської доби. Ось на нашому столі більш, як 50 поетичних збірок наших "тогобічних" поетів, виданих за останні часи, 1939—41 р. Збір цей далеко не повний, але він вистачає на те, щоб зробити деякі цікаві спостереження і завваги. А втім — справа це дуже невдячна. Відомо, що єдиною дозволеною темою було славословіє владі, яке прикривалося фіговими листками, в роді "показу нового соціялістичного героя", тощо.

Вже сама назва літературний фронт показує, наскільки большевики прикладали ваги літературній справі, вважаючи її одним із відтинків загального політичного фронту. Література справді була під спеціяльною опікою: хто йшов із владою і вихваляв її, мав і славу, і авта, і віллі, і навіть льокаїв (як драматург О. Корнійчук), хто ж стояв в опозиції, або бодай був чимось невдоволений, був нещадно ліквідований.