Цей рік є подвійно ювілейним для галицького митця Лева Ґеца. 120 років з дня його народження відзначатимуть у квітні, 45-ті роковини смерті – у грудні.     Лев Ґец належить до когорти тих художників ХХ століття, яким пощастило жити і працювати у міжвоєнному Львові, знатися із відомими людьми, бути причетним до того періоду в історії Галичини, коли образотворча культура була під патронатом митрополита Андрея.  

  До 120 літнього ювілею  Лева  Ґеца                                              4 лютого 1934 року у Львові було урочисто відкрито П'яту виставку, яку представляла Асоціація Незалежних Українських Мистців (АНУМ) – це була презентація творів Лева Ґеца, 120-ий ювілей якого відмічаємо цього року. Багато років Ґец був вимушений жити, працювати та  отримувати визнання поза межами України, у Європі та Америці.  На Батьківщині, у рідному, тоді, радянському  Львові – десятиліття повного забуття….

У запалих селах Бескиду живе нарід, що зумів своїм відокремленим життям заховати старовинні зразки народньої культури, так своєрідні і прикметні для мистецької культури українського народу. Це лемки. Мистецтво Лемківщини є природним багатством цієї землі, бо мистцем є цілий нарід, що у найнедоступніших селах виявляє однаково свій творчий хист. Найпростішими, йому доступними середниками продовжує лемко найпростіші форми великого народнього мистецтва.

Не лише історик чи дослідник духової та матеріяльної культури Лемківщини поїде радо до княжого города Сянока до музею "Лемківщина", але поїде туди з найбільшою приємністю кожний українець, якщо бодай раз оглянув зібрані експонати. А в музею дійсно зібрані твори високої народньої культури, цієї найздоровішої частини українського народу по цей бік Сяну аж по Попрад — лемків.  

Коли в 1915. р. відплила московська навала на схід, станув у рядах У.С.C. одним з перших. Мав тоді 19 літ.