Український П’ємонт, осердя українськості, рафінований патріотизм. Галичина так всерйоз перейнята власною месійністю, що не хоче помічати, в яку себе сама загнала пастку. З одного боку, постава галичан щиро дратує решту регіонів України – з якої рації хтось на Великій Україні має визнати свою вторинність?! А з іншого – ставить саму Галичину у виразно мазохістичну позицію. Рятуючи українців з-за Збруча, наставляючи їх на путь істинний, галичани практично офірують власні інтереси, перманентно і консеквентно трактуючи їх як такі, що можуть почекати.

  Перший фестиваль вогняного мистецтва у Львові зібрав більш ніж півтисячі відвідувачів.   На два дні львівська Погулянка перенеслась до іншого всесвіту. Антоніна Іванівна, яка щодень вигулює тут песика Баксіка, подивована новому сусідству, але й щиро радіє з того, що молодь знайшла собі заняття до душі, а не «курить поза кутами»:  

23 серпня на Фабриці повидла, що на Підзамче, відбувся День відкритих дверей – інавгураційний захід-фестиваль, який мав на меті розважити-навчити-познайомити-поговорити з мешканцями району на тему перетворення приміщень колишньої «солодкої індустрії» на культурний центр. Двері були відкритими для всіх. А позаяк культурні проекти не є частим явищем на Підзамче (треба сказати, тенденція змінюється), колишнє приміщення фабрики привернуло увагу дорослих та дітей.

Нова збірка есеїстки Ігоря Померанцева, яку надрукувало видавництво Українського  католицького університету (серія «Бібліотека Школи журналістики та медіакомунікацій УКУ»), отримала визнання на 21-му Форумі видавців. За результатами конкурсу «Найкраща книга Форуму» «Вільний простір» нагородили спеціальною відзнакою Фонду Степана Ленігевича.  

«Польським Андруховичем» називають Анджея Стасюка, коли потрібно пояснити, ким він є для рідної літератури. Андруховича, Прохаська, Карпу та інших сучасних українських письменників Анджей Стасюк відкрив польському читачеві, випустивши переклади їхніх творів у своєму видавництві Czarne. Одним із головних лейтмотивів прози та есеїстики Стасюка є Центральна та Східна Європа, її самоусвідомлення та самовизначення. Цього року львівське «Видавництво Старого Лева» випустило його «Галицькі оповідання», написані двадцять років тому, але досі актуальні.

Похід 17 вересня 1989 року у Львові за легалізацію УГКЦ – історична подія, яка досі викликає подив. Вона готувалася за два роки до того, як відбулася, і лише два місяці по тому дала конкретні наслідки.         Що передувало історичному походу за легалізацію УГКЦ  

  Вже відбулися ювілейні святкування до 20-річчя «Дзиґи», але сам ювілей триває. Тож «Z» вирішив додати двадцять до двадцяти: зібрати 20 коментарів від усіх тих, хто так чи інакше був пов'язаний з «Дзиґою» у різні часи, хто брав участь у творенні «дзиґівської» тусовки чи просто захоплювався здаля… Ми не питали привітальних слів, але просили продовжити речення «"Дзиґа" для мене – це…», бо «Дзиґа» для кожного – щось особисте.    

За радянських часів комуністична влада щороку відзначала 17 вересня чергову річницю "возз’єднання Західної України з Радянською Україною". Але 1989 року саме 17 вересня у Львові відбулася масова маніфестація галичан за легалізацію Української Греко-Католицької Церкви (УГКЦ). І ми змусили московський провід задовольнити наші вимоги.    

 

Нотатки з ХХІ Форуму видавців у Львові