Епітет «видатний художник» дуже проблематично вживати у сучасному мистецтві. З багатьох причин. І з причини того, що сучасність, отримавши щеплення від пафосу та тонко вловлюючи шаблонізацію й фальш, іронічно вищиряється на «гучні слова». І з причини самого стану сучасності й мистецтва, що її осмислює – все змішалося з усім, неможливість універсальних критеріїв оцінки спростовує чиїсь претензії на велич. Тим не менше, декому все ж вдається. Можливо, велич після ХХ століття полягає в тому, щоб помічати «людське, надто людське» і змушувати інших його впізнавати.