У чиємусь ґрунтовному есеї про культурні феномени Галичини у 60-80-ті роки двадцятого століття обов'язково мусить бути хоч трохи про літниська...

Оці червневі дощі і трохи сильного сонця поміж ними. І півонії, які тепер уже майже неможливо втримати у шклі у прохолодних вологих кімнатах. Власне так приходить літо

Якраз кіч є тою великою національною і державною ідеєю, яку пропонує українська т.зв. еліта своєму т.зв. народові. Паскудство, яке має викликати сентиментальну сльозу ще й тому, що це українське

Тепер я кожного дня кілька годин ходжу містом (хочеться сказати – їжджу) з дитячим візочком. Завдяки такому способові переміщення відкрилося дуже багато незнаних речей. Найважливішим відкриттям стало те, наскільки місто – навіть у тих місцях, які вважаються затишними – шумне і голосне. Гамір складається з безлічі звуків, про джерела яких людина без візочка навіть не здатна собі подумати

  Історія, яка мене надовго вразила, примушуючи завжди пам'ятати про власну малість і вишукану велич безпорадності, якщо хоч на трохи забути і про одне, і про інше, надзвичайно банальна. Але тільки з банальностей складається навіть найхимерніше життя. Із дрібних щоденних речей, які повторюються тисячі разів, а потому раптом обертаються несподіваним розкладом. Якимось баняком киплячої каші, яка виливається на дитину, яка щодня ходила поруч із піччю, на якій щодня варилася каша.  

Оскільки ми живемо у мові, то саме там потрібно, можна, варто шукати щастя. Бо саме там воно і є. Тож тільки перебуваючи у мові його можливо переживати

Щоби бути своїм у якомусь товаристві, треба передовсім знати, на кого тут гонять. Щоби комфортно почуватися у ґетто, треба знати, від чого заховався за стіною

Сни – наша остання інтимна територія. Те, що дійсно належить тільки нам. Найчистіша суміш, витворена за власним рецептом і призначена для персонального вжитку

В українських католиків східного обряду обряду набагато більше, ніж католицизму. Відповідно, екуменістична місія уніатів стає чимось утопічним. Принаймні поспішним – сказав би Хомишин, якого читати боляче, але зовсім не страшно, лікувально

У банді ми з братом були два роки. Здається, стало нецікаво. Передовсім через брак слів. Більшість тих слів, які вже тоді знали ми, були тут незрозумілими і непотрібними