Речі, виявляється, потрібні передовсім для того, щоби мати що робити. Чим вони менш спеціалізовані, тим краще. Тоді вони дарують лише орієнтир – що можна робити, і впевненість, що робити можна.

Юрко мав таку здатність, що після кількох зустрічей здавалося, що він є завжди, що це якась така невід'ємна частина твоєї свідомості.

Чотири впорядковані могили з написом "Королівство Нідерланди" на івано-франківському цвинтарі – єдиний матеріальний слід дивних драматичних подій 1942-1944 років, через які Станіславів/Івано-Франківськ назавжди увійшов у історію Голландії.

...тепер ідеться просто про то, щоби якось вирватись, відірватись від тої системи, в якій ми перебували і перебуваємо досі. І в який спосіб – вже не так важливо, просто треба спробувати звідти вирватися.

Сучасна Україна - це країна постмодернізму. Тут можливе все. Найбільше ми дивуємося лише тоді, коли щось стається не так, як є, а так, як би мало бути. У нас є замало підстав не сподіватися хоч чогось поганого.

Божі заповіді прийнято поважати як декларацію про наміри, однак керівництвом до щоденної дії є цілком інший кодекс. Цінуються вчинки і зусилля, які не стосуються праці над собою. Безвідповідальність, вибудована на вірі у те, що у будь-якому випадку з якоюсь із супротивних сторін удасться домовитися.

...Це були подорожні, котрі думали про місце місця, про час часу, про перетини місць і часів. Без діла, без розваг, без товариства, без споживання. Тепер таких майже нема.

…колись давно, ще коли він був малою дитиною, батьки поїхали з ним на літній відпочинок до модного курорту на початку великих Карпат, де було повітря, води і ще щось. Мабуть, щастя…

Прощання – найнормальніший стан нашого життя. З людьми, містами, будинками, книжками, уявленнями, переконаннями, псами, вікнами, доторками, стежками, водами, деревами, спогадами…

...Серйозність думки полягає не у лабораторній арґументації, а у чуді з’яви думки і проживання з нею, проживанні її. Люди, які проживають протилежні за арґументацією думки, більше подібні одне на одного, ніж ті, які проживають хоч якусь думку, і ті, яким думок взагалі не потрібно.