В час непозбувних протестів на Далекому Сході не зайве нагадати, що писав про його українську ґенезу Іван Багряний три покоління тому

Справжня колонізація Далекого Сходу почата потужніми хвилями полтавчан, киян, катеринославців, це завоювання отими беззбройними арміями з України.

Життю українців, які ще за царату або за большевиків переїхали на Далекий Схід і опанували дикі простори вздовж Амуру та Усурі присвятив поет Іван Багряний свою доповідь "Україна біля Тихого океану", що недавно відбулася у Літературно-Мистецькому Клюбі у Львові.

Ці слові вписав у мою памятну книжечку при кінці 1920. р один з українських далекосхідних діячів. Прізвища його не подаю, бо він живе сьогодні у Владивостоці в обставинах большевицького режіму, щасливо оминувши сумної долі багатьох тамошніх українських діячів із років пореволюційного національного здвигу.  Та ці слова нераз вкладали мені перо в руки, щоб пригадати нашому громадянству українських поселенців над Амуром, Уссурою і Тихим Океаном, серед яких довелось мені поверх два роки жити і працювати.  

(Вражіння полоненого).