Ці слові вписав у мою памятну книжечку при кінці 1920. р один з українських далекосхідних діячів. Прізвища його не подаю, бо він живе сьогодні у Владивостоці в обставинах большевицького режіму, щасливо оминувши сумної долі багатьох тамошніх українських діячів із років пореволюційного національного здвигу.  Та ці слова нераз вкладали мені перо в руки, щоб пригадати нашому громадянству українських поселенців над Амуром, Уссурою і Тихим Океаном, серед яких довелось мені поверх два роки жити і працювати.