Тема іншого погляду на фінансування та функціонування оперних театрів та присутність у їхньому репертуарі спеціально написаних для них сучасних творів зазвучала у Одеському національному академічному театрі опери та балету.

Якби можна було уявити це місто на звук, то воно б звучало шумом індійського сітару, човганням людських ніг, схриплими голосами людей і тихими молитвами. Весь цей музичний меланж мав би доповнювати химерний оркестр – каркання чорних ворон та гучні удари клавіш роялю.      

Соло одного актора в операх сучасних композиторок України, Болгарії та Японії: на XVII Міжнародному фестивалі оперного мистецтва імені Соломії Крушельницької слухачів познайомили із незвичним на наших теренах жанром моноопери.

Сценографії практично немає, лише «тумани», з яких виринають герої як привиди нашої чи режисерської уяви. І музика, яка б’ється в унісон з їхніми серцями.

Від молитви й колядки до міського шляґеру і сільських романсів - такі нові сторінки сучасної української класики задемонструвала на фестивалі у Львівській опері непередбачувана «Київська камерата»

Рішення Цюрихської Опери не скасовувати прем’єри – європейська відповідь путінському режиму. Не бути нейтральним, коли йдеться про приниження прав і свободи мистецтва – вдячна справа гідності.

Роман потішить шанувальників гострого сюжету і динамічного письма й одночасно збентежить, адже твір – зовсім не про це. Останні сторінки роману виростають у декларацію прав і свобод.

Дві прем’єри одного театру: трагедію можна дивитися кілька разів і щоразу з відчуттям катарсису, комедію не хочеться дивитися навіть удруге.