Кількамісячний марафон «тихого» аукціону в Мистецькій галереї  Гері Боумена заради благодійного збору коштів для лікування мистецтвознавиці Наталки Космолінської триває.

Стайнбеків успіх – залишатися при землі, бути біля людини, дуже близько до неї, чути її подих, вловлювати порухи – ті, що йдуть з глибини її єства, разом із нею засинати, прокидатися, боротися і – хай марно – сподіватися.

...він пішов, тихо розчинився у передранковому Львові. Закрилося ще одне вікно у ті ейфорично-легендарні часи, коли все так драйвово починалось. Продовжувати нам

Тонка гра лейтмотивів, тембрів, динаміки, фактури, латентних інтонаційних ситуацій стали центральною подією штутґартської «Пікової дами», – ірраціональну комунікацію буття і небуття,  творила українська диригентка Оксана Линів.

У світах, які ці канадські письменниці ладнають, закохуються, щоб стало краще, точніше: щоб люди отримали можливість зцілитися. Тільки покращення не означає припинення хвороби. Любов тут – коротка ремісія самознищення.

Цю галерю-книгарню-кавярню-камерний концертний зал  створювали ніби всупереч усім рекомендаціям щодо бізнесу, планування і стартапів як офлайнове місце, де люди відривалися б від гаджетів, спілкувалися одне з одним, вибирали книжки, творили, насолоджувалися життям.  

П’єса  львівського драматурга Андрія Бондаренка, яку читали в Театрі Лесі,  –  це любовна трагедія, яка з головою занурює у досвід травми зґвалтованої жінки, але змушує співчувати насильнику.

Такі книжки можна охарактеризувати словосполукою «висока полиця». Читач свідомо має бути готовий до саморозкриття власних латентних можливостей само(в)пізнання через самозаглиблення.