У рамках Одеського кінофестивалю Роуз МакГован представила короткометражку «Дон», присвячену розвінчуванню соціальних стереотипів.

Героїня «У шафі» кілька разів намагається сказати, що вона живе у шафі, але людина, якій вона це говорить, думає, що це один із районів міста Брно, і не розуміє всієї глибини ситуації.

Десятеро молодих музикантів родом із різних куточків нашої держави (від Донецька і до Львова) разом творили непросту для сприйняття камерну музику.

Благо тут розкривається як оповідь-міф про непрофанізований нашими смертельно негативними рефлексіями триб життя, який, хоч його людина і розівчилася шанувати, існує поряд з людським життям, відколи світ: Буття добре, бо воно є, Життя є, бо добре воно.

У кінці двохтисячних ми зрозуміли, що ніхто, окрім нас, не боротиметься за поетів, бо ніхто не зрозуміє поезію так, як ми: її структуру, контекст, сюжет.

Справжньою кульмінацією і розв’язкою теми смерті Зальцбурзького фестивалю став концерт Оркестру Віденської філармонії під орудою шведського диригента Герберта Блумстедта.

Фестивальна команда мистців провадить серії дитячих вистав: честь відкриття фестивалю належала не «великим оперним історіям», а прем’єрі дитячої опери «Спів чарівного острова».

Вибір конкретних мистців для актуальних проєктів Зальцбурзького фестивалю інтендант  Маркус Гінтергойзер мотивує театральним досвідом колег у сфері архаїки, античності, міфу.