Рішення Цюрихської Опери не скасовувати прем’єри – європейська відповідь путінському режиму. Не бути нейтральним, коли йдеться про приниження прав і свободи мистецтва – вдячна справа гідності.

Роман потішить шанувальників гострого сюжету і динамічного письма й одночасно збентежить, адже твір – зовсім не про це. Останні сторінки роману виростають у декларацію прав і свобод.

Дві прем’єри одного театру: трагедію можна дивитися кілька разів і щоразу з відчуттям катарсису, комедію не хочеться дивитися навіть удруге. 

Минуле, немов напіврозгадана таємниця, вабить нас. Ми невпинно шукаємо ключі, якими відмикається його брама. Шукаємо у розмовах, музеях, внутрішніх двориках, книгах, мелодіях... Шукаємо, щоб мати безцінну змогу роздивитися епохи, від яких лишилися лише тіні спогадів.     

Якоюсь неможливою до пояснення атмосферою – без поспіху, майже непомітно, але із шармом – сталися Дні сучасного литовського мистецтва у Львові.

Син розповідає історію батька, стаючи батьком: нелюбов за нелюбов, образа за образу, невроз за невроз.

Уляна Галич вміє бачити в деталі цілий світ, робити через фрагмент макропроекцію на Космос.

Гра і реальність, коловерть розколотих, роз’єднаних людських доль – суть людської екзистенції від homo ludens до homo mortalis.