Відїзжаючі з італійського полону українські старшини переслали ґр. Михайлу Тишкевичу артистично виконану адресу з їх підписами і спільною фотоґрафією.
Слова цієї адреси слідуючі:
Ваша Ексцеленціє Високоповажаний Пане Ґрафе!
Світова війна загнала в своїх останніх днях кількадесять тисяч Українців старшин і козаків в далеку непривітну чужину — Італію. В полон попався найкращий цвіт українського народу в хвилі, як на українських землях повіяло волею і все, що живе, стануло до визвольної боротьби, щоби здобути собі свободу і здійснити велику українську ідею — збудувати свою державу, Суверенну Українську Народню Републику.
Великі діла і подвиги українського народу у визвольній боротьбі відбивалися радісним гомоном аж в Італії, а полонені з притишеним биттям серця, з запертим віддихом вслухувалися в той величний гомін українського життя, в повнім, веснянім його розгоні. Серця і душі полонених були переповнені тугою за своїм рідним Краєм, а задушевним бажанням було вирватися якнайскорше з полону і станути в рядах борців-каменярів, що кували кращу долю свому народови, рівнали путь правді і волі та ставили основи під Українську Державу.
— Відтяті від своїх рідних, без опіки нашого правительства, з яким недоставало получення, полонені завзято поборювали чорні думки одчаю і зневіри, що часом находили на них, а леліяли надію і віру, що в їх віконце засвітить сонце волі і вони помчуться бистрими орлами у свою вітчину, на любу Україну.
З великою радістю і одушевленням приняли полонені вістку про Ваше прибуття до Італії, предчуваючи, що у Вас знайдуть опіку на далекій чужині і в безвигіднім їх положенню. Сподівання полонених сповнилися. З Вашим прибуттям повіяло по душах полонених Українців теплим українським леготом. Ваші щирі слова повні безмежної любови до українського народу, оживляли стужені душі полонених, наче роса цвіти і несли зі собою розраду і потіху, та сталили їх завзятість і терпеливість сильною волею і вірою в побіду українського народу і конець гіркого полону для білих невольників двайцятого століття. Ваш труд і праця, щоб промостити шлях для Української Держави в Італії, знайшли сильний відгомін і серед полонених.
Любовю і вдячністю записане Ваше імя глубоко в серцях полонених за Вашу батьківську опіку, за Вашу сердечну поміч, за Вашу невсипущу працю як для полонених так і для цілого Українського Народу. Синівська, гаряча, щиросердечна подяка хай буде тим даром, який Вам складаємо. Хай Всевишній додасть Вам сил у Вашій мозольній і успішній праці і хай очам Вашим дозволить бачити в щастю і добрі весь український народ і Самостійну Українську Народню Републику".
Італія, Кассіно, в день виїзду на волю, дня 6. липня н. ст. 1920.
За "Українську Громаду" полонених старшин: Михайло Гринів, голова, Теодор Чорнописький, містоголова, Корнило Крушельиицький, писар.
***
Ґр. Тишкевич відповів:
Високоповажані і Дорогі Панове Старшини!
Я отримав прегарну адресу, яку Ви ласкаво переслали мені, виражаючи з італійського полону з висловами Ваших почувань до мене. Ваші слова були для мене несподіваною і незаслуженою, але великою розрадою і потіхою в ті тяжкі хвилини, які ми переживаємо, великою нагородою за невеликі мої заслуги, бальсамом дорогим на рани, що в серці, за все, що я витерпів і терплю — не тільки від чужинців — бо це байдуже — але від своїх.
Дякую Вам за те, що не забули за того, що хоч так мало міг зробити і зробив для Вас, але думкою і серцем завжди був при Вас підчас довгої гіркої неволі.
І тепер звертається та думка сердечна до Вас з непокоєм, турбуючись, що з Вами буде і з краєм нашим, котрого Ви є найкращий цвіт і ціла надія?
Хай Вам Бог дасть вернутись без перешкод до Ваших осиротілих семій, нехай сили Ваші береже для боротьби за волю і благословить Вас, дорогі товариші, брати і діти разом з цілим військом нашим від старшини до козака на славу України!
Михайло Тишкевич
Громадська думка
04.08.1920