◦ ◦ ◦ ◦

Галицькі військові частини і українська армія. Один з вищих старшин галицької армії п. Ш. надсилає нам отсе вияснення в справі відношення галицьких старшин до формованої української армії: Поляки поширюють в своїх ґазетах, немов-то 200 галицьких старшин тому привезено до Львова й інтерновано в таборі на Ялівці, що вони не хотіли вступати до армії гол. от. Петлюри. Це неправда. Всі галицько-українські старшини ще в Проскурові виразно висловили бажання вступити до української армії. Ту свою готовість виявили вони письменно в формі прохання дня 2. мая 1920. і передали команді табору в Проскурові, домагаючись передання прохання компетентним чинникам. Делєґація тих 200 старшин передала своє бажання вступити в ряди української армії й гол. от. Петлюрі, і він не менше був здивуваний поставленням охочих вступити до української армії в стан інтерновання з дальшими наслідками, бо це противиться умовам, заключеним з начальником польської держави Пілсудским. Між тими 200 старшинами є й такі, що бажали галицько-українську армію перевести до української наддніпрянської армії. Тому дня 23. квітня розпочато бій з большевицькими військами на фронті від Бердичева по Дніпро і тим чином уможливлено скору офензиву польській армії, як це ствердив Троцький в своїм маніфесті до всіх народів Европи.

Галицькі старшини в дорозі... З Тернополя доносять: В середу 4. мая переїздив з Рівного через Броди-Тернопіль до табору Фридріхівка коло Підволочися транспорт наших УСС., які заявили готовість вступити до армії Петлюри. Поїзд стояв тут кілька годин. Рідня місцевих стрільців хотіла передати своїм синам і братам дещо на дорогу. Та жандармерія їх прогнала з перону. Хоч тепер спільно йде проливання крови "za naszą і waszą sprawę", то подати голодним куска хліба і привитатись з батьком чи матірю "nie wolno"!

З чотирокутника смерти. Отаман д-р Воєвідка — згинув з рук большевицького опришка на стації в Бірзулі. Д-р Ракочий — помер на тиф на селі в Ольгопільськім повіті. Артисти української трупи при Нач. Команді Г. А.: помер Стефан Левицький на тиф, а Крушельницький і Бучма впали жертвою большевицького терору, їх зарубано у Винниці.

Хліб з пшеничної муки. Від четверга 13. мая до середи 19. мая включно, міські й рейонові склепи та консуми продаватимуть на хлібові картки ч. 4 хліб з пшеничної муки печений на дріжджах по 4.90 Мк. або 7 корон за бохонець ваги 800 ґрамів. Взивається рейонових купців І, II, III, IV і V дільниці, щоби зголосилися в апровізаційному заведенню дня II. мая у второк, — рейонові купці VI дільниці, управителі консумів і заведень 12. мая в середу в ціли викупна асиґнат на хліб. — Міське апровізаційне заведення.

Карти на цукор. Маґістрат взиває купців, управителів консумів як також заведень і інституції, щоби підняли карти побору цукру в XVII. Б. Деп. маґістрату. Пекарська ч. 11. II. п. в такому порядку: 11. мая купці, 12. мая управителі консумів, заведень і інституцій. Цукрові карти будуть реалізовані в рації по 25 дкґ. білого цукру на особу в ціні по 39 кор. за кільоґрам без опаковки. Цукрові карти, як і в попереднім місяці мусять бути виповнені іменем і назвищем, адресою як і числом харчової лєґітимації. Мужі довіря зволять підняти цукрові карти в окружних бюрах в суботу 15. мая 1920 р., в ціли роздачі між населення, стягаючи від кождої картки 10 фен.

Поручник УСС. Осип Чачкевич. В часописах появилася ляконічна вістка: "Четар Чачкевич убитий тому дві неділі большевиками". Тільки всього. Щойно нині принесли розброєні жовніри галицької армії жмут вісток про обставини, серед яких геройською смертю в боях з большевиками під Винницею поляг поручник УСС. Осип Чачкевич. Поляг на чолі офіцерської лєґії в рукопашному бою з трьома ранами в грудях і розторощеною лівою рукою. Упав на шляху, яким відтак без труду помашерували польські війська на Київ.

Осип Чачкевич, абсольвент львівської техніки, відзначений кількакратно в боях УСС. з Москалями 1918 р. під мурами Львова. Був усе першим в наступах, поки 10. марта 1919 р. ранений в ногу під Городком опинився на короткий час в тернопільському а відтак золочівському шпиталі. Переломання україн. фронту Поляками, в маю м. р. покликано його назад на фронт. Попрощав молоду жінку і пішов на безприютну мандрівку крівавими шляхами, якими з того часу ішла Залізна Бриґада Галицької Армії. Кудою вона ходила, що пережила, скільки могил полишила по собі, скільки молодої, палкої крови полила задивлена в візію своєї Бездольної Батьківщини, про це розкаже колись історія. Вона розкрила тайники й цього страшного становища "без керми", в якому оббивався човен Залізної Бриґади в оба береги ворожих фронтів. Може тоді довідаємося — в імя чого гинули в ній найкращі сини, щоб Полякам промостити шлях до Київа, а оставшим недобиткам до польських таборів полонених. Поки-що хилимо тільки голови перед геройством Чачкевичів, що полишиться одинокою, але найкращою осолодою для тих, для яких вони були одинокою підпорою життя. М. Ч.

Громадська думка