◦ ◦ ◦ ◦

"Життя і Мистецтво". Під таким написом почне з днем 15. ц. м. появлятися у Львові ілюстрований літературно-мистецький місячник. Кермувати ним буде редакційна колєґія, в склад котрої входять: Микола Голубець, Степан Чарнецький і Федь Федорців. Технічним редактором буде Михайло Струтинський. Обєм місячника виноситиме 32 стор. великого формату. Журнал буде посвячений красній літературі, літературній критиці, історії літератури, театрови, музиці, історії мистецтва і иншим явищам культурного життя. Після припинення видавництва "Шляхів" в листопаді 1918. р. се перша спроба дати нашому громадянству літературно-мистецький місячник.

Виклад. Пригадується, що в пятницю дня 7-ого о годині 5-ій в музеальній сали Ставропигійського Інститута відбудеться другий виклад Митрополита Андрея Шепптицького.

В. Винниченко — членом Київської Ради. Відкритим голосованням обрано від драматичного театру ім. Шевченка письменника В. Винниченка депутатом до Київської Ради робітничих і червоноармейських депутатів.

Санітарна акція на Україні. Санітарний поїзд на Україну відійшов оноді. Він заосмотрений в баню, дезинфектори, амбулянсові вози, поживу, біля, медикаменти і т. и. Намірено заснувати шпиталі в Жмеринці, Житомірі, Козятині і Коростені.

З військового суду. В суді Д.О.Ґ. розпочалася в середу розправа проти 28 польських уланів обжалованих о доконання недозволених реквізіцій, грабіжей, насильств і безладдя.

Месть чи бандитизм. Дня 3 мая у лісі на вертаючого з Яричова до Полонич начальника громади Станіслава Гавронського напали бандити і застрілили його. Коні, якими Ґавронський їхав, в страшний спосіб покалічено. В звізку з тою подією увязнено кількох селян в Полоничах. Є здогади, що Ґавронського вбито з мести.

Перші успіхи. В дні, в котрім польський уряд визнав самостійну Україну, у Варшаві на будинку, де міститься українська дипльоматична місія, виставлено синьожовтий прапор.

Звільнення українських бранців. Польські денники довідуються, шо військові власти звільнили полонених Українців на безреченцеві відпустки.

Невдача Ст. Ґрабського. У Львові 5. ц. м. відбулося віче, яке скликали вшехполяки. Реферував ославлений Ст. Ґрабський. Се перший його виступ на Львівському ґрунті після 5 літ. Перед пяти роками покумався він тут з ґрафом Бобрінським. Супроти царських посіпаків був льояльний, не зголошував претенсій до українських земель, а коли царські війська втікали, втік з ними й п. Ґрабський. Після пяти літ пересунув п. Ґрабський границі Польщі з етноґрафічної лінії на сакраментальну лінію Дмовського. За ціну українських земель, які хоче заанектувати для Польщі, думає Ґрабський продати мир большевикам. Ще недавно голосив він хрестоносний похід на совітську Росію під крилами Денікіна. Тепер відозву Пілсудського уважає за розширення воєнних цілей. На його думку лінія Дмовського певнійша в угоді з правительсгвом Раковського, як з Петлюрою.

Був і комічний епізод в промові Ґрабського: він говорив про самоозначення народів, очевидно крім Українців, бо де їм самоозначуватися! Незалежність України уважає Ґрабський за небезпеку для східної Галичини. Договір з Петлюрою уважає за велике лихо для Польщі, бо Петлюра зрадив Анґлійців, Французів і Німців, зрадить і Польщу. Найтяжшим завданням політики польської буде справа східної Галичини і якщо не потрафимо зєднати "малопольського люду" — казав п. Ґрабський — стане перед нами небезпека втрати "Малопольскі", а творення незалежної України є наражуванням на шкідливу аґітацію саме серед "люду". Про це, чи має бути Україна, мусить — по думці Ґрабського — рішити совість польського народу (могуча совісте!). Після промови Ґрабського забрав голос студент університету Румун і піддав безпощадній критиці міркування вшехпольського професора. Віче закінчилося авантурою.

Український нарід і жидівська державність. До Жидівської Національної Ради на руки Екзекутивного Комітету сіоністичної партії у Львові.

Яко представництво народу, що перший визнав право нації Жидівського Народу, висказуємо іменем Українського Народу Східної Галичини нашу щиру радість, що сповнились вікові мрії і змагання Жидівського Народу до відзискання власної державности і що рішенням Найвищої Ради Мира повстає в Палестині самостійна Жидівська Держава.

Просимо приняти при тій нагоді від нас і цілого Українського Народу щирі бажання. Львів, дня 4 мая 1920 р. За Президію Делєґації Української Національної Ради у Львові: Д-р Роман Перфецький голова. Д-р Володимир Целевич секретар.

Громадська думка