◦ ◦ ◦ ◦

І. Май — українське державне свято. Розпорядок усіх Державних Секретарів з 25. квітня 1919. р. про обовязкове святковання дня 1. Мая н. ст. кождого року.

§.1 День 1. мая н. ст. кождого року установляється як свято трудового народу.

§.2. В сім дни спочиває праця, за виїмком загально корисних публичних підприємств і заведень. Усі законні постанови, що відносяться до недільного спочинку, мають примінення до дня 1. мая н. ст. кождого року.

§.3. Розпорядок входить в життя з днем оповіщення.

Президент Ради Державних Секретарів, Держ. Секретар фінансів, торгу і промислу: Д-р Голубович в. р. Державний Секретар внутрішних справ: Д-р Макух в. р. Державний Секретар земельних справ: Інж. Мартинець в. р. Державний Секретар публичних робіт: Інж. Козакевич в. р. Державний Секретар судівництва: Бурачинський в. р. Державний Секретар шляхів, почт і телєґрафів: Інж. Мирон в. р. Державний Секретар просвіти і віроісповідань: Д-р Артимович в. р. Товариш Державного Секретаря військових справ: Бубела в. р.

Полонені Українці в Білостоці. На днях переїздило через Варшаву до дому кількох полонених Українців, увільнених з полону і відпущених до дому. Подали вони точнійші дані що до табору полонених в Білостоці. Табор полонених знаходиться в ліску за Білостоком. Побудували цей табор ще Німці підчас окупації Білоруси. В цім таборі є тепер ще 8 Українців зі Східної Галичини і 200 Українців зза Збруча. Це здорові в таборі. А в шпиталі тепер хорих: 20 Українців Галичан і 300 Наддніпрян. Вмирають масово. Померших вкидають на фіри і вивозять та скидають до одної ями. Сумні дуже похорони, бодай так нікого не хоронили. Ні мати ні жінка ні дитина ні брат ні родина не будуть знати, де ти похоронений і коли ти помер. Страшно так вмирати! Ніхто не записує, хто помер, ніхто й не згадає. Ох мамо, мамо! Якби ти бачила, як твого сина хоронили!? — Так балакали полонені, що вийшли з цього пекла. — Їсти в Білостоці дуже мало дають: все лише капуста (зігнила), а більше нічого. Хліба чорного дають ½ фунта на тиждень, часом на 10 днів, а часом на 2 неділі, а буває цілком не дають, "бо нема". Полонених "поштурхують". Тепер багато полонених пігнали кудась на роботи. В шпиталі панує пятнистий тиф. До шпиталю ніхто не заглядає; санітети роблять, що самі хотять; а кухарі все те, що для хорих добре дістануть, продають.

За бараболю — життя. На перемиському залізничому двірці збирав оноді одинайцятьлітний хлопчина бульбу в ваґоні. Завважив це жовнір, який повнив службу і вистрілив. Хлопець був ранений і за якийсь час помер.

Щасливі спадкоємці. Польські часописи доносять, що бідна родина в Ченстохові одідичила по своїм свояку, котрий помер в Америці, 40 міліонів долярів. По відтрученню приписаної оплати ця бідна родина, яка складається зі сторожа, служачих і зарібників, має одержати 4.300 міліонів польських марок.

"За голошення протидержавних ідей" арештовано у Варшаві і поміщено в Мокотові трьох редакторів жарґонових часописів. а саме Ізидора Бромберґа, редиктора часописи "Дер Таґ", Іцка Серотера, редактора "Арбайтервельт" і Моріце Ожеха редактора "Арбайтерштімме". (ПАТ).

Читачам "Світа дитини". З фінансових причин 13-те число "Світа дитини" вийде щойно 15. мая.

Громадська думка