◦ ◦ ◦ ◦

Совітській уряд в справі мирових переговорів.

Пресове бюро народнього комісаріяту для закордонних справ в Москві розіслало радіо такого вмісту:

Варшава. Від Народнього Комісаріяту для закордонних справ.

З огляду на безвихідне положення, до якого дійшли пертрактації між совітським і польським урядами в справі місця переговорів, та з огляду на кампанію ведену півофіціяльною польською пресою проти совітського уряду, також супроти того, що польський уряд оголосив радіо-телєґрафічний комунікат про переговори з совітським урядом, цей останній заявляє:

1. Польський уряд і польська преса висказують здивовання, що совітський уряд, запропонувавши Полякам визначення місця й реченця стрічі, відкидає опісля місце визначене польським урядом. В дійсности то польський уряд зволікав через три місяці з відповідю на мирові предложення совітського уряду, який ніколи не зобовязувався прийняти без дискусії місце, яке схоче йому визначити польський уряд. Совітська Росія не є побідженим краєм, якому побідник міг би диктувати свою волю, а визначення польським урядом місця для переговорів не можна вважати оконечним рішенням без згоди совітського уряду.

2. Польський уряд відповів на пpeдложення завішення оружя і стрічі в Естонії тільки відмовою що до місця переговорів. Цим способом в свраві чисто формальній і припадковій польський уряд старався осягнути від початку капітуляцію совітського уряду. Позатим текст ноти совітського уряду не був оголошений польською пресою. Півофіціяльна польська преса позволила собі на серію нечувано нагальних виступів в тоні, якого не стрічається в ніякім иншім краю, на тему цієї ноти, що містить в собі тільки предложення означення иншого місця стрічі і заключення завішення оружя.

3. Відкидаючи Борисів, як місце переговорів совітський уряд брав під увагу відмову польського уряду в справі заключення загального завішення оружя, бо істнування звязку між справою Борисова і справою нагального завішення оружя не можна іґнорувати.

4. Хоч совітському урядови з нагоди його предложення завішення оружя приписувано ріжні відступні пляни, то в дійсности це предложення було до цієї степени природне, що навіть часть польської преси як напр. "Robotnik" висунула це домагання як самозрозуміле.

5. В офіціяльнім радіотелєґрафічнім комунікаті, висланім польським урядом находимо згадку про рішення польського уряду в справі припинення дальшої зачіпної акції підчас переговорів. Польський уряд заявляє там, що команда польських військ не буде комплікувати переговорів зачіпною акцією, коли міжтим в попередній ноті, на яку покликується, находиться тільки неясна згадка, що польська команда не мала й тепер не має ніякого наміру утрудняти мирові переговори зачіпною акцією. В цій самій ноті польський уряд виявляє свою готовість до дальшого ведення переговорів в ціли скликання мирової конференції.

6. Совітський уряд зі свого боку готовий розпочати перервані останнім ультіматом польського уряду переговори; його мирові наміри не змінилися. Усі поголоски про аґресивні наміри совітської Росії є видумані. Польська преса признала нераз, що офензива польських військ не була цілковито відповідю на російську офензиву, тільки була звернена проти мнимих громаджень російських військ. В дійсности в останніх часах на польськім фронті були тільки місцеві сутички і акція червоних військ була тільки відповідю на зачіпні операції польських військ і носила завше характер стратеґічної дефензиви.

7. Польський уряд в своїм останнім комунікаті заявляє, що готовий вести дальше переговори, не згадуючи одначе про свій ультімат в справі місця. Совітський уряд приймає до відома зобовязання, вправді неформальне, одначе катеґоричне, прийняте польським урядом в своїм останнім комунікаті в справі припинення зачіпної акції підчас переговорів. Із свого боку совітський уряд бажає найти вихід в справі місця переговорів, який моглиби прийняти обі сторони. Не могучи згодитися на Борисів ні на кожде инше місце на лінії фронту, або недалеко тієї лінії, совітський уряд згодився би розпочати переговори в Гродні або Білімстоку, о скільки делєґати мали би там запоручені всякі технічні удогіднення, конечні в таких випадках.

8. Совітський уряд не хоче вірити, аби край, що веде війну, відмовляв ведення переговорів на своїй власній области і в місци, яке не може будити застережень ніякої точки погляду — мнимо навіть внутрішної політики.

Італія і Ватикан.

"Echo de Pаris" доносить, що італійська народня партія (католицька) з огляду на це, що закони з 1871 і 1878 р. не дають апостольській столиці достаточної незалежности, домагаються, аби Італія заключила з Ватиканом конкордат, бо Ватикан перестав бути грізним для єдности Італії.

Положення Вірменії.

"Daily Herald" зазначує, що положення Вірменії є все ще критичне. Супроти переважаючих турецьких сил Вірменія не в силі відперти сама грозячої небезпеки.

Огірчення Болгарії.

"Tempa" доносить, що внутрішне положення Болгарії стається щораз то гірше. В Софії панує огірчення наслідком признання Тракії в користь Греції. Премєр Стамбульський зустрічається з сильною опозицією і критикою.

Італійські соціялісти їдуть до Росії.

"Secolo" доносить, що італійські соціялісти висилають до Росії комісію, зложену з 12 членів, представників усіх соціялістичних партій.

Торговельні зносини між Анґлією і совітами.

З Льондону доносять: Переговори з представниками совітського уряду вже на покінченню й небавом будуть навязані торговельні зносини з совітською Росією. Анґлія не задумує сповнити yсіx домагань Росії, бо совітський уряд домагається великої скількости хемікалій, які служать до виробу муніції, та багато технічного матеріялу, що може також служити до виробу муніції. В першім транспорті до Росії підуть льокомотиви, яких брак дається там дуже сильно відчувати, відтак ліки. Росія зобовязалася за усі товари платити золотом.

Спартаківці беруть участь у виборах.

Німецькі часописи доносять, що союз німецьких незалежних соціялістів ґрупи Спартакуса рішив взяти участь у найблищих виборах до парляменту. При останніх виборах до національного зібрання заховувалися Спартаківці пасивно.

Біла Русь і Польща.

В краківськім деннику "Ґлос Народу" появилася стаття польського посла Е. Дубановича, в якій він твердить, що польський уряд порозумівся з польською партією на Білій Руси і заключив договір, на основі якого Біла Русь годиться на самоврядування в культурно-просвітних справах і резиґнує в незалежности Білої Руси (?).

Громадська думка