◦ ◦ ◦ ◦

Великдень полонених у Варшаві. На Великдень куплено з фондів Українського "Червоного Хреста" у Варшаві для полонених яєць, булочок (пасочки), кілька великих "баб" і 9 фляшок вина; яйця покрашено і зварено, полонені одержали крашанки. Обділено цим усіх полонених Українців у Варшаві. Є їх тут тепер 1500 разом, всі вони ходять на роботи. І так: на форті Слівіньского-Прага є 1070 полонених, в цитаделі 250, на Пованзках 26, в Черняківськім шпитали 81, в Уяздовськім шпитали 61, в шпитали св. Станіслава 3 і в шпитали "Червоного Хреста" 12 полонених санітетів. Усі вони Українці зі Східної Галичини. І цей малий дарунок на свята втішив дуже наших полонених. — Український "Червоний Хрест" одержав знова 50 комплєтів білля з американського Черв. Хреста для роздачі між полонених. — Тепер багато полонених Українців втікає з Німеччини до дому звичайно попри або через Варшаву. І їм треба дещо дати. До армії не хочуть датися скаптувати, вимучені полонені "ізвиняються" кажуть: "Хай загляну до дому, а там буду бачити!"

Останній Василіянин у Варшаві. В неділю 18. квітня ц. р. пополудні відбулася у Варшаві на кладовищі Пованзки 251. кватира, панахида по греко-кат. обряду над гробом гр.-кат. священика, Гавриїла Фурмана, останнього варшавського Василіянина. Опісля відфотоґрафовано гріб. Гріб ще без памятника, саме збирається складки на памятник. — О. Гавриїл Фурман ЧСВВ. вступив за молодих літ до Василіян у Варшаві, тут у варшавськім василіянськім монастирі відбув новіціят. Коли 1. січня 1876. р. Москалі скасували в цілій Росії унію, тоді о. Гавриїл переселився до Ново-Мінська (Мазовєцького) недалеко від Варшави, де перебував у свояків. Винаймав поле, обробляв і так жив. Коли Німці заняли Варшаву, він ходив раз враз до Німців з просьбою, щоби віддали йому василіянську церкву і монастир у Варшаві при Медовій вул. ч. 14. Остаточно Німці, що нерадо мішалися в церковні справи, віддали йому церкву і одну кімнатку, решту займав варшавський маґістрат. Але впливовий в німецьких кругах арцибіскуп Каковскі, всадив туди, за згодою Німців, свого пралата Качинського, завзятого ворога унії. Кс. Качинські страшно докучав о. Гавриїлови і він його передчасно загнав до гробу. Таке не безпідставне твердження почуєте у варшавських уніятів. Їх тут багато, коли була Служба Божа о. Гавриїла, то церква василіянська була битком набита. Помер о. Гавриїл в нужді, не було його защо похоронити. Вірні зложилися на його похорон. — Знакомий небіщика о. Гавриїла з Ново-Мінська зібрав гроші і зробив залізну таблицю в притворі василіянської церкви у Варшаві з такою польською написю: "Один Бог, одна віра, одна церква! Бл. † пам. о. Гавриїл Фурман (Григорій Нєцкєвич) священик уніятського обряду помер 6. вересня 1918. року, проживши 80 літ, останній Василіянин в Польщі. Похоронений на Пованзках в кват. 251. При цій церкві відбув новіціят і перебував тут аж до увязнення за віру. Вічний спокій його мученичій душі!" — Рештки річей і мабуть спомини та папери небіщика забрала його кревна Пашковська в Ново-Мінську при Сєнній вул. Його спомини можуть бути цікаві для історії нашої церкви.

Для дивізії Удовиченка. Перед Великоднем зібрав Український Чр. Хр. у Варшаві около 20.000 марок на крашанки для дивізії Удовиченка. Ці гроші вислано до Камянця до Українського Черв. Хр., який мав купити за ці гроші крашанок для цеї дивізії.

Воєнні відшкодування. (Комунікат). Місцеві оцінкової комісії в Ярославі, Косові, Мєльці, Золочеві і Жидачеві для оцінки воєнних втрат (шкід і незаплачених воєнних відшкодовань), які понесли громадяне згаданих повітів в часі світової і польсько-української війни, вже розпочали урядування. Блищі інформації подані до публичного відома оголошеннями в тих громадах.

Долинські звичаї. На Великдень дістав дир. долинської ґімназії, п. Редкевич візвання ставитися в маґістраті. По святах о. Редкевич довідався, що п. бурмістр взивав його тому, бо хотів довідатися, чи є у нього... собака.

Громадська думка