Збіги обставин тримають в заручниках наші непересічні моменти життя, і навіть не сам його прояв, а спалахи миттєвих втручань, в незапланований чи, навпаки, важливий відрізок. Ми квапимось щодуху або, навпаки, призупиняємось по осі абцис чи ординат і тим самим зароджуємо той випадок, який підштовхує нас до точки перетину координат. І чи не дивно, що люди вперше бачаться, але їхні думки рухаються протягом якогось часу в одному напрямку і до однієї ідеї? Одного разу ти відтворюєш якесь місце зі своїх мрій і снів, хоч сам там і не був, а хтось інший, споглядаючи, згадує побачене. Розуміння може знищити і обірвати зв'язок, бо уява домалює інше закінчення, і це відобразиться в думках наступного. Випадок, де ти і є причиною і наслідком першопочатку. Чи запрограмовано все наперед і відомі графіки наших кривих, що змінюються та неодмінно перетнуться? Чи можна врахувати все, не проґавивши свій збіг? Чи правильно те, що той, хто шукає, може й не знайти, натомість той, хто тікає, обов'язково натрапить на свої страхи? Ми не підіймаємо ґлобальне, ми лиш уважно поставилися до своїх подій і придивилися ближче. Бо кожен і є тим випадком!
вул. Коперніка 17Львівський палац мистецтв Птн, 07/05/2013 - 19:00