Сучасне західне суспільство дає просту відповідь на питання, чи варто рятувати життя людей, навіть якщо це призведе до зупинки економіки: варто, чого би це не коштувало. Чи означає це, що людське життя в західних країнах безцінне? Не зовсім. Життя сучасного американця оцінюється нині приблизно в $14,5 млн. При таких оцінках зупинка епідемії коронавірусу за будь-яку ціну – це не тільки правильно з етичної точки зору, але і економічно вигідно...
У січні 2003 року в Давосі до мене підійшов редактор відділу коментарів газети «Ведомости» Марк Уайтхаус і запропонував написати серію колонок в стилі schools brief англійського журналу The Economist. Зрештою з цієї розмови виросла серія моїх колонок «Міфи економіки» 2003 року, яка продовжилася серією «Уроки економіки» в 2004–2005 рр. і – разом з Олегом Цивінським – серією «Ratio Economica» в 2008–2013 рр. Багато з цих колонок увійшли в книгу «Міфи економіки», вперше видану 2006 року і потім перевидану багато разів. Хоча ця книга присвячена саме економічним міфам і стереотипам, перша глава в ній говорить не зовсім про економіку – мова в ній йде про ціну людського життя. Ця глава заснована на колонці «Скільки коштує людина», опублікованій в «Ведомостях» 23 травня 2003 року.
У цій колонці я розповідав про просте – і добре відоме економістам – твердження: ті, хто говорить, що людське життя безцінне, хочуть насправді сказати, що вона безкоштовне, – щоб не платити за життя, втрачені з їхньої вини. Твердження «коли говорять про те, що людське життя безцінне, зазвичай мають на увазі, що воно безкоштовне» з тих пір стало, мабуть, найвідомішою цитатою з «Міфів економіки». Коли видання «Сноб» провадило свою рекламну кампанію в Лондоні в 2009 р., саме ця цитата висіла (російською мовою) в лондонському метро.
Чому я згадую про цю колонку? Справа в тому, що оцінки вартості людського життя важливі для розуміння ставлення західного суспільства до епідемії, ставлення «чого би це не коштувало». 13 березня директор Центру Стіґлера в Чиказькому університеті Луїджі Зінґалес опублікував в блозі центру Promarket колонку, яка оцінює економічні вигоди від введення жорсткого карантину.
Зінґалес провів простий розрахунок. Припустимо, що в США буде інфіковано 60-70% мешканців – приблизно 200 млн осіб. Використовуючи дані про епідемію, доступні на той момент, Зінґалес оцінив, що приблизно 5% інфікованих (тобто 10 млн осіб) вимагатимуть штучну вентиляцію легенів. Якщо в цей момент американська система охорони здоров'я буде працювати в нормальному режимі, то вдасться врятувати 8,2 млн з них; якщо буде перевантажена – тільки 1 млн. Таким чином, стратегія жорсткого карантину, спрямована на «вирівнювання кривої», може врятувати 7,2 млн життів. Зінґалес потім використовує оцінки вартості людського життя, засновані на роботах Кіпа Віскузі (тих самих, які я обговорюю в своїй колонці 2003 р.). У доларах 2020 року вартість життя американця становить $14,5 млн. Оскільки більшість загиблих від коронавірусу – це літні люди, Зінґалес використовує загальноприйнятий в США «дисконт» в 37%. Разом, вигода від жорсткого карантину становить $14,5 млн × (1 - 0,37) × 7,2 млн = $66 трлн.
Що таке $66 трлн? Це три річних ВВП США. Будь-які сьогоднішні оцінки економічних втрат від епідемії та карантину – і пакетів допомоги, необхідних для того, щоб впоратися з наслідками карантину – обчислюються трильйонами, а не десятками трильйонів. Коли я пишу цю колонку, американський Конгрес обговорює об'ємний пакет допомоги – але і він обмежений всього лиш $2 трлн. Це лише 10% річного ВВП – величезна сума для мирного часу, нормальна для військового і нікчемна в порівнянні з $66 трлн. Саме тому сьогодні ніхто на Заході не ставить під сумнів необхідність карантину. Навіть у Великобританії, де спочатку була прийнята більш м'яка стратегія «популяційного імунітету», потім перейшли до жорсткого карантину. Один з радників прем'єра Бориса Джонсона, який нібито сказав у непублічному виступі, що «треба захистити економіку і, якщо це означає, що деякі пенсіонери помруть, – що ж, так тому і бути», природно, негайно спростував цю цитату...
Перефразовуючи відомий вислів Бенджаміна Франкліна, можна сказати, що хто пожертвує життями заради економічного зростання не отримає ні того, ні іншого. Те, що країни, в яких людське життя цінується так дорого, є найбагатшими – це не збіг. Основа сучасного економічного зростання – людський капітал. Якщо не цінувати людину, не буде і процвітання.
Серґєй Гурієв, професор економіки, Sciences Po, Париж
Ведомости, 27.03.2020 (зреферовано)
13.04.2020