З Сяніцкого. — Розправа судова против дяка. З-під Олеська.— Упокоївся о. Юстин Тарнавскій. З Підгаєцкого. — Двірскі пси заїли жїнку. З Лемківщини. —Рік сей у дуже тяжкій.
.
.
З Сяніцкого пишуть нам: В Сяноцї відбулася тамтого тиждня в окружнім судї розправа судова против одного дяка, котрий збивши свою доньку повїсив єї, а потім розголосив, що сама повїсилась. Мимо того, що сей дяк мав як найгірше свїдоцтво моральности, бо перед тим обікрав був церковь в своїм селї, вердикт судіїв присяжних випав такій, що трибунал засудив єго лишь на 10 мїсяцїв вязницї. Прокуратор однакожь зголосив неважність розправи.
.
З-під Олеська пишуть нам: Дня 27 грудня с. р. упокоївся по короткій слабости о. Юстин Тарнавскій, парох Підлися, в 50 роцї житя а 27-мім священьства Будучи в гостинї у Всч. о. Підсоньского в Звиженю занедужав там нагло, а коли по кількох днях подужав і вибирався до дому, постигла єго несподївана смерть. Покійний відзначався цїле житє свое правдивим патріотизмом, твердим характером, щиростею і прихильностею для близьких і далеких, і для того тїшився незвичайною симпатією в широких кругах руских. Ба навїть Поляки, з котрими яко довголїтний член ради повїтової боровся о права народні, загально єго поважали за такт і честний характер. Своїм щирим заступництвом причинився покійний до того, що рада повїтова в Золочевї шанувала руске слово і не допустилася разячих шовинистичних вибриків. Покійник уболїваючи над роздором мїжь Русинами, горнувся щиро до всякого честного змагяня, длятого де тілько збиралися Русини, там можна було побачити пок. о. Тарнавского. Для своїх же парохіян був покійний правдивим батьком і щирим провідником. Тому несподївана смерть покійного тронула всїх до глубини серця і щирий жаль супроваджає єго до гробу. Честь єго памяти! Похорони відбулися в оуботу 31 с. м. в Підлисю, куда тїло покійника спроваджено з Звиженя.
.
З Підгаєцкого пишуть нам : В селї Раківци двірскі пси доси заїдали часом людску худібку, а остатним часом запахло тим псам двірсим вже і людске мясо і дня 30 н. ст. грудня змерком заїли жїнку!
.
З Лемківщини пишуть нам: У нас великі снїги поспадали. Рік сей у Лемків дуже тяжкій, бо жнива цїлком хиблі. Вже теперь тут передновок, а що дальше буде ? Худоба в наслїдок зігнилого корму дуже паде, як мало котрого року, а до того ще й купця на ню знайти не можна. Зарібку нема нїякого, по дворах платять робітникови ледви по 14—16 кр. денно...
„Дїло“ 3.01.1888
