◦ ◦ ◦ ◦ ◦ ◦

З львівського раю. Ціни мяса у Львові з кождим днем ростуть як на дріжджах. Ще передвчора платили ми по 56 корон за кільо, а вчора ціна мяса піднеслася на 60, 64, ба навіть 70 корон! За яку неділю готово може коштувати яких 100 корон! Мясо дороге, хліба нема, омасти на лікарство не найдеш, чогож ще нам до життя треба?

Недостача паперу. В суботу, дня 13 ц. м. відбулася в Варшаві конференція міністерства промислу й торговлі, в якій взяли участь представники преси, промислу і фабриканти паперу, щоби зарадити в якийнебудь спосіб недостачі паперу. На засіданню поставлено внески побільшити краєву продукцію паперу і признати в слід за цим паперовим заводам більший континґент вугля, а дальше поменшити величину щоденних часописів, особливо інсератового відділу. Редакції будуть обовязані означити точно, скільки потрібують паперу.

Комісар Квятковскі, про якого смерть ми донесли за польськими ґазетами (урядова "Gazeta Lwowska" також писала про його смерть), не помер, але живе; є тяжко хорий.

Як їхати залізницею? Львівська дирекція залізниць повідомляє, що за цілий час обмеження залізничого руху особові каси продаватимуть білєти на годину перед відїздом поїздів, які очевидно курсують. Зокрема, хто хоче їхати поспішним поїздом на Краків, мусить постаратися о посвідку з львівського уряду руху, який урядує в цій справі між 9 і 12 год. перед полуднем. Подорожних без білєтів мається викидати на найблищій стації.

Іменування. Д-р Андрій Равіта Ґавроньскі, надзвичайний професор порівнавчої граматики індоевропейських мов, зі спеціяльним узглядненям санскриту на львівському університеті, іменований звичайним професором.

З судової салі. Перед військовим судом Д.О.Ґ. у Львові відбулася розправа проти о. Гошовського, пароха зі Збоїск, обжалованого за переступлення §.327 з. в. Предсідником трибуналу був кап. Совільскі. Обвалованого боронив адв. д-р Фрід. З огляду на це, що один зі свідків заявив, що о. Гошовський реквізував коні, якими вожено амуніцію для Українців, це послужило доказом і суд засудив обжалованого на три роки тюрми. Оборонець вніс зажалення неважности.

З Холму. Українське Педаґоґічне Товариство. За ініціятивою учителя ґімназії Васильчука внесено на затвердження статут Українського Педаґоґічного Товариства. Сподіють ся, що статут буде затверджений і нове товариство займеться справою шкільництва серед українського населення Холмщини.

Заборона відкриття української книгарні в Холмі. Один з громадян Українців в Холмі вніс до тамошнього староства подання на дозвіл відкрити йому українську книгарню. По довгому ожиданню наспіла врешті відмовка відповідь такого змісту:

Відносно до внесеного тут подання на уділення дозволу відкрити українську книгарню повідомляю, що це подання не може бути узгляднене, бо "znikomа" частина населення міста Холму і повіту "rzekomo" українська може покористуватися приватними російськими бібліотеками, яких досить є в Холмщині (до речі нема ні одної) а часописи і книжки набувати в іструючих вже в Холмі книгарнях і бюрах дневників. Староство затим не бачить конечної потреби видачі дозволу відкрити спеціяльно українську книгарню.

До українських державних і автономічних службовиків! Товариші! Викинені з наших урядів, полишені всякої опіки, вижидаємо бездільно нашої судьби. По містах, наших осідках, завмерло наше національне життя. Всі наші давніші товариські, економічні та кооперативні товариства нині закриті не тільки властями, але нами самими, нашою бездільністю, нашою зневірою.

Товариші! Чи нам довго ще так сидіти та тремтіти за зачиненими дверми і вікнами? Чи нам не пора вже взятися за віднову нашого товариського життя, за відбудову своїх економічних захистів і при їх помочі боротися з злиднями теперішньої хвилини?

Голод і холод лютують в наших рядах, а ми стоїмо супроти них безрадні та надіємося на якийсь посторонний ратунок, на поміч з вні. Не віддаваймося ілюзіям. Берімся самі до діла та робім! Не зневірюймося ніякими перепонами. Самопоміч нехай буде нашим кличем під теперішню хвилину, метою, нашої теперішної громадянської діяльности! Відкриваймо всюди свої Комітети, товариства, крамниці, каси, тощо! Навязуймо зносини з нашим селом і стараймося добути хліборобські продукти в свої руки. Розведім торговлю, кидаючи між народ клич: "Свій до свого!" А цей клич знайде нині вповні зрозуміння навіть серед найменше свідомого громадянства. І якщо вдасться нам розбудити наше завмерле горожанське життя, тоді й нашим жертвам найдеться проміщення і ми всі будемо могли спокійніще споглядати в будучину! Отже до діла, Товариші! Уряднича Секція Українського Горожанського Комітету у Львові.

Вперед!