◦ ◦ ◦ ◦ ◦ ◦

Діти на село! До літа ще далеко. Одначе не зайвим буде, коли наші інституції, які займаються дітворою, вже тепер розпічнуть в тому напрямі заходи, щоби українську дітвору Львова вислати на літо зі Львова на село. Справа та, як ніколи передше, дуже важна. По перебуттю такої зими, якою була щойно минаюча, по безпереривних апровізаційних недомаганнях, діточий орґанізм вимагає скріплення, а це може йому дати тільки село. Як примір мусимо взяти німецькі міста, головно Відень, звідки масово висипається дітей на села; в томуж напрямі розпочали вже заходи і Поляки. Вірити треба, що наше громадянство зрозуміє вагу цеї справи, що як на рідне шкільництво не щадить гроша, як не жаліє підмог полоненим і арештованим так теж не відкажеться від помочі українській дітворі Львова. Побажатиб тільки, щоби наші інституції, які і попередними роками так багато заслуг положили на тому полі, вже тепер розпочали заходи і кинули клич: Діти на село!

"Нова Доба", соціялістичний тежневик, став виходити з днем 6. марта у Відні. Перше число нового часопису обіймає 8 сторін друку, формату "Впереду", а підписує його т. М. Пасічник. Адреса ред. і адм.: Wien VII., Burggasse 2.

З приводу спинення залізничого руху тов. Володимир Дорошенко, який мав виголосити реферат на Шевченківському концерті в Перемишлі, ізза неодержання перепустки не міг туди виїхати.

Проти приєднання Галичини до Польщі відбулися у Америці численні мітінґи у Кукс Крік, Ешвіль, Портедж ля Терері, Якві, Планкет, Престон, Дайсарт, Калдер, Фішер-Бренч, Селкірк, Сенді Лейк, Кепдяк, Отава, Давфін, Голден Вайн, Келд, Сифтон і других містах.

Нафта. Маґістрат взиває купців рейонової продажі нафти, яким позволено продавати нафту зі старого транспорту, щоби дня 17. ц. м. звернули купони в XVІІ-ому. В департаментови маґістрату при вулиці Пекарській ч. 11. Одночасно купці мають зголоситися по нафтові картки на місяць март.

Зміна назви. На основі розпорядку міністерства праці і суспільної опіки з дня 29. грудня м. р. змінено фірму "Заклад обезпечення робітників від випадків для Галичини і Буковини" на "Заклад обезпечення робітників від випадків у Львові".

За шпіонажу. Перед військовим судом Д.О.Ґ. у Львові відбулася розправа проти Ольги Ірми Легкої, учениці учительської семинарії, обжалованої о шпіонажу в користь українських військ, якої мала допуститися в минулому році, перекрадаючися три рази через фронт зі Львова до Брухович, де мала подавати інформації про відносини у Львові, стан армії і т. и. Обжалована, 17-літна дівчина, сестра гром. М. Катамаєвої, жінки майора українських військ, яка вже від 7 місяців находиться в вязниці, борониться на розправі тим, що тільки раз і то на основі перепустки ходила зі Львова до Брухович за провянтами. В українській команді находилася як арештована, підозріла о шпіонажу в користь польських військ.

Пущену Українцями на свободу, арештували в поворотній дорозі польські сторожі і присилували її вернути до Брухович, щоби принести вісти про стан української армії. Як зізнали свідки, обжалована справді ще раз вертала до Брухович, але принесла інформації нецікаві або вже звісні. Тоді її звільнено. Щойно в серпні 1919 р. арештовано її з цего приводу і передержано до нинішного дня. В виду недостачі позитивних доказів звільнив обжаловану у вільний суд від вини і кари. Одначе прокуратор зголосив зажалення неважности і молода дівчина, жертва своєї легкодушности, остає на дальше в арештах. Розправі проводив майор Плянер, обжаловував майор д-р Руґ, боронив адвокат д-р Хотінер.

За злочин проти військової сили. Перед військовим судом Д.О.Ґ. відбулася розправа проти Ілька Гутника, кравця з Зашкова, обжалованого за переховування оружя і амуніції. Обжалування опиралося на тому, що за стодолою обжалованого найдено один карабін і 10 набоїв. Супроти недостачі ніяких инших доказів, обжалованого інваліда без ноги, який вже 2 роки пересидів був в Талєргофі, увільнив суд від вини і кари. Провадив капітан Сроковскі, обжаловував прокуратор майор Орскі, боронив адвокат д-р Хотінер.

За невіддачу крісів. Дня 13. ц. м. засіли на лаві обжалованих перед військовим судом Д.О.Ґ. у Львові Григорий Максимяк, Богдан Музичок, Клим Обертас і Василь Шимків всі з Вижлова пoвіт Сокаль обвинені о злочин ізза §.327. з. к. в. поповнений мнимо через те, що як бувші українські жовнірі не віддали добровільно крісів. По переведеній розправі під проводом судді майора Геттінґера всіх увільнено. Обжаловував шеф прокураторії майор Луковскі, боронив адв. д-р Іван Волошин. Як причину увільнення приняв суд, що обвинені як бувші жовнірі не видали крісів з боязни перед арештуванням зглядно перед полоном.

Тортури невинно арештованої. На днях приарештувало двох жандармів, по переведенню наперед ревізії, гром. Марію Стасишинову в домі її батьків в Самборі, яка недавно вернула з Камянця. Зразу сказали їй, що її заведуть до команданта горожанської сторожі на переслухання. Та замість у команданта, опинилася вона в неопаленій тюрмі а другого дня ранком під сильний мороз, в легкому убранню, перевезено арештовану до військового суду Д.О.Ґ. у Львові, де її одначе не принято, наслідком недостачі донесення. Другої ночі була вона в Самборі, а третої ночі перед військовим судом в Перемишлі, який її одначе не приняв також ізза недостачі донесення і відіслав її до розвідчого бюра, а звідтам на міську поліцію. Тут стали шукати причини її арештування і врешті найшли стежний лист з 10 серпня 1919 оголошений інвіґіляційною централею у Львові, що арештована ділала на шкоду польської армії в користь Українців. Щойно тепер військова прокураторія на підставі цего листу увязнила приарештовану і віддала справу слідчому військовому судови. Військовий суд дві неділі шукав за донесенням, на підставі якого був зладжений стежний лист, а коли такого не знайдено, випущено її на волю.

Епідемія тифу. Професор д-р Стефан Домбровскі мав недавно стрічу з начальним комісарем для поборювання пятнистого тифу д-ром Емілем Ґодлєвским. Оба вони обговорювали стан епідемії в Польщі і окупованих польськими військами східних землях. Проф. Домбровскі ось що розказує кореспондентами "Slow-а Polsk-oгo" зі своєї стрічі з д-ром Ґодлєвским.

"Полковник д-р Ґодлєвскі сказав: Пятнистий тиф в Польщі доходить до застрашаючих розмірів. Передовсім шириться епідемія у східній Галичині і на східних окраїнних землях, які є під зарядом польських властей. На Литві, Волині, Поділлю обчислення в приближенню подають чверть міліона людей, хорих сьогодня на пятнистий тиф. Коли прийметься 10% смертельности — а на північних відрізках східного фронту смертельність доходить до 25% — то тратиться місячно 25 тисяч людей. На цему терені впало самих лікарів в боротьбі з тифом 65 — що ярко зясовує образ елєментарної катастрофи. Є це більше кровава війна і потягне вона більші жертви, чим фронтова війна.

А тут в Польщі нема шпитальних матеріялів, недостача десінфекційних матеріялів, нема також матеріялів для купелевих інсталяцій. Супроти шаленої, елєментарної катастрофи стоїть Польща майже безрадна. І ось вимирають по селах цілі загороди, пустіють оселі, творячи грізне мементо на будучність". Після проф. Домбровского успішна акція в поборюванню пятнистого тифу не можлива при теперішному адміністраційному устрою східної Галичини, бо перерастає сили ґенеральмого делєґата при цьому без співучасти самої суспільности. Як зарадчий середник проти ширенню епідемії тифу уважає проф. Домбровскі... конечність поділу східної Галичини... на воєводства.

Вперед!