Вівторок, дня 9. марта мали розпочатися наукові виклади Ставропіґійського Інституту у Львові.
Ранком перечитали ми про виклади, а в полудне — на власні уха почули ми поліційну заборону!
Сеніорат Ставропіґійського Інституту, покликуючися на історичні традиції, привілеї і розпорядки, які досі шанували всі дотеперішні уряди, сеніорат, покликуючися на розпорядки й привілеї польських володарів, рішив уладити курс наук, а перший виклад мав відбутися 9. марта з обсягу історії української літератури та з обсягу історії середних віків.
Ставропіґія, автономна інституція, яка підлягає одним хіба центральним властям, має повне, заґарантоване право уладжувати між иншим і наукові курси, чи локальним властям це подобаєтся або ні.
Так було перед півтора роком, ще за часів австрійської влади, яка шанувала розпорядки навіть колишніх польських володарів! Цього нема тепер. Теперішна польська власть не шанує навіть польських розпорядків.
І наша молодіж позбавлена тепер зовсім наукових викладів!
Львівський університет для неї замкнений, — пашпортів на виїзд на заграничні університети не видається, — наукові виклади, які рішило уладити Наукове Товариство ім. Шевченка заборонені, — наукові виклади, які рішило уладити Товариство наукових викладів ім. Могили — заборонені, а вчора знову мури старинної Ставропіґії були свідками заборони наукових викладів!
Вони й численно зібрана українська громада бачили польських жовнірів з крісами, які станули при вході до салі викладів і не пустили нікого на наукові виклади!
Цего мури Ставропіґії ще не переживали, хоч бачили вони вже не одно!
Вперед!
11.03.1920