У варшавському соймі засідає кількадесять польських послів зі східної Галичини, яких ніхто не вибрав до польського сойму. Дісталися вони там зі старого австрійського парляменту, вибрані до нього з меншости на підставі несправедливої австрійської виборчої ординації. Двох з цих східно галицьких польських послів а саме д-ра Адама і Гавзнера вибрано при доповняючих виборах справді вже після упадку Австрії, але на підставі австрійської виборчої ординації з міста Львова, при чому українські і жидівські виборці здержалися від голосування. Ці ніким не вибрані до польського сойму посли зі східної Галичини узурпують собі право peпрезентувати в польському соймі край східну Галичину і недавно удалися до премієра Скульського, якому представили слідуюче домагання:
орґанізація воєвідств у сxідній Галичині;
відшкодування за страти, спричинені російською війною;
поборювання тифу;
запевнення східній Галичині відповідних позицій в буджеті;
господарська відбудова краю.
При тому замітили ці східно-галицькі посли, що дотеперішна акція відбудови краю не відповідає навіть елєментарним вимогам.
Премієр Скульскі відповів їм, що справа адміністрації східної Галичини є до певної степени звязана з українською квестією, та мимо цього хотівби уряд поладнати справу адміністрації східної Галичини як найскорше і в тій ціли до 10 днів предложить соймови законопроєкт поділення східної Галичини на два воєвідства: львівське і тернопільське.
Мусимо завважити, що польський уряд в справі східної Галичини обовязує тимчасове зарядження Найвищої Ради з дня 11. липня 1919 р. В цьому зарядженню обіцяно віддати Польщі тимчасову управу східної Галичини на основі окремого договору між союзниками і Польщею, а українському народови обіцяно, що той договір "забезпечуватиме по змозі автономію теріторії, як також політичні, реліґійні й особисті вольности населення, і опиратиметься на праві сaмоозначення, яке населення Галичини виконає пізніще що до своєї політичної приналежности".
Проєкт такого договору і провізоричного статуту виготовила Найвища Рада дня 20. листопада 1919 р., одначе суспендувала виконання його своєю ухвалою з дня 22. грудня 1919 р.
Так отже справа східної Галичини, навіть не зважаючи на це, о чім натякнув премієр Скульські, а саме, що вона є звязаною з українською справою, правно є невирішеною і є в завішенню.
Поспіх, з яким східно-галицькі австрійсько-польські посли хотілиби полагодити і східно-галицьку справу і тим довершити "доконаний" факт перед остаточним вирішенням паризької, зглядно-европейської мирової конференції, з поминенням волі населення східної Галичини, свідчить про це, що деякі польські круги хочуть управляти східною Галичиною не зважаючи на ніякі горожанські права населення східної Галичини, без його участи і контролі, нехтуючи міжнародні зобовязання.
Вперед!
25.02.1920