Коли соціяльний обман большевиків майже для всіх громадян Совєтського Союзу є очевидним, бо вони на кожному кроці зустрічають і переживають велику біду, замість обіцяного раю, то в національній справі своїми крутійствами та брехнями большевики ще й до цього часу вміють багатьом морочити голови й збивати наївних людей з пантелику. Підступна національна політика большевиків, через систему створювання оболудних форм, до яких належить і сама УССР та т. зв. права української мови, і застосування цілком інших методів у практичному житті, багатьом не дають можливості якслід розібратись у суті большевицької національної політики.
Внаслідок 25-річної послідовної і підступної боротьби з українським національним рухом большевики досягли того, що між т. зв. совітськими людьми є певний відсоток тих, що тільки через те, що їм не заборонено називати себе українцями, добровільно зреклися своєї рідної мови і, підпадаючи все більше й більше під вплив денаціоналізаційної політики червоної Москви, відчувають себе цілком задоволеними в своїх приспаних національних почуттях. Цим людям здається навіть дивним, коли говорять не тільки про економічний визиск України та про соціяльне лихо українського народу, але й про злочинну національну політику Москви. Чи знають ці люди про те, що в своїй праці «Національне питання» сам Ленін ось що говорить про національну політику комуністичної партії:
«Переможний соціялізм неодмінно мусить здійснити повну демократію, а це значить не тільки перевести цілковиту рівноправність націй, але й здійснити право на самовизначення гноблених націй, тобто право на вільне політичне відокремлення. Соціялістичні партії, які не докажуть цілою своєю діяльністю й тепер, і підчас революції, й після її перемоги, що вони визволять поневолені нації на основі вільної спілки, а вільна спілка це брехлива фраза, без свободи відокремлення, — такі партії чинили б зраду проти соціялізму».
Не будемо зараз зупинятися на тому, чи пророк большевизму був щирий, пишучи ці слова, чи ні, бо це в даний момент не є важливим, а хочемо тільки підкреслити, що сучасна національна політика большевиків є не тільки тією "брехливою фразою», про яку згадує Ленін, а є й правдивим злочином у відношенні до всіх тих народів, яких большевицька Москва гнітить у межах СССР. Другий по своїй кількості народ з-поміж тих, що входять до складу Совєтського Союзу, — народ український, не має жадних національних прав, на чолі його фіктивного уряду стоїть чужа по національності та ворожа до нього людина, а від імені українського народу виступають різні запроданці, замість справжніх синів України і виразників її волі. Українська наука, література і мистецтво — знищені, а їхні сурогати поставлені до послуг Москви й служать не інтересам України й українського народу, а його ворогові, допомагають йому затуманювати людям голови і зміцнювати вже й так тяжкі кайдани неволі.
Так виглядає сьогодні здійснення тих засад, які більш ніж чверть сторіччя тому проголосив, як основну підвалину національної політики большевиків, Ленін. Це одначе не перешкоджає большевикам запевняти, що український народ має повну національну волю під червоною Москвою, а спантеличеним комун. дурманом українцям не перешкоджає відчувати себе національно правним елементом у совєтській тюрмі народів. Отже, маємо з одного боку злочинний обман і безсоромну брехню, а з другого боку не менш злочинну національну несвідомість та повне нерозуміння сучасного становища українського народу. Все ж між одним і другим є велика різниця, бо коли Москва свій обман і свою крутійську національну політику переводить цілком свідомо, національно несвідома частина українського населення є лише жертвою як минулого царського, так і сучасного большевицького національного гніту. Цим людям тільки бракує ясного проміню правди в їхні темні душі, щоб там проросло засохле зерно національної свідомости та правдивої любови до своєї обездоленої батьківщини.
Земля
25.02.1945