◦ ◦ ◦ ◦ ◦ ◦ ◦ ◦ ◦ ◦

Архикнязь Альбрехт полишив великаньскій маєток, оцїнений на шістьсот міліонів зр. в посїлостях земских в Галичинї, Чехії, Шлезку і Угорщинї, величезних фабриках, копальнях і вартістних паперах. Спадкоємцями архикнязя суть: найстаршій братанич архикнязь Фрідрих і архикнязь Кароль Стефан. Сему послїдному мають припасти посїлости галицкі, т. є. живецкій ключ. — На вість о смерти архикнязя ухвалила рада міста Живця вислати на похорон до Відня депутацію під проводом бурмістра Сондецкого. Та сама депутація має бути вислана в имени повіта. На знак жалоби повівають чорні хоругви з костелів, публичних будинків і архикняжої палати в Живци. Всї місцеві власти складали на руки архикняжої дирекції живецкої свої кондолєнції. Архикнязь Альбрехт, хоч нїколи не мешкав постійно в Живци, полишив по собі загальну симпатію за-для своєї щедрости. — Дня 21 н. ст. лютого по полудни прибула до Відня депутація россійскої армії (14 литовского полку драгонів) на похорон архикнязя. Она складає ся з полковника Хрулева і ротмістра Вєльопольского. Архикнязь був властителем сего полку. — Цїсар розпорядив, що 44-ий полк піхоти а 5-ий полк артилєрії будуть носити имя архикнязя Альбрехта по вічні часи.

Двісталїтні роковини нападу Татарів на Львів і побіди львівского міщаньства та гетьмана Яблоновского над напастниками, обходжено передвчера торжественним богослуженєм в костелї Бернардинів, а вечером відчитом д-ра Чоловского в сали ратушевій. Д-р Чоловскій в гарнім відчитї розповів подїї перших місяцїв 1696 р. і описав напад 60.000 Татарів та их пораженє на замарстинівских полях горсткою міщан та польского войска під проводом гетьмана Яблоновского. Татари не могучи добути Львова, спалили передмістя і доохрестні села, як Кульпарків, Ляшки, Білогорщу та вернули в напрямі Галича в свої стери. Погибших оборонцїв Львова похоронено 21 лютого 1695 року коло костела П. Марії Снїжної.

В нафтових закопах Борислава починає ся показувати обильнїйша ропа. Як з-відтам доносять, видали канадійскі верченя в закопі Maк Ґараея і С-ки дуже добрий успіх. Именно коли верченє дійшло до 530 метрів вибухли сильні ґази, а зараз за ними появила ся обильна парафінова ропа, що видає на добу звиж 40 американьских бочок. Згадана спілка розпочала вже закуповувати грунти до дальшого верченя. Що до земного воску то єго продукція в Бориславі так представляв ся: Три товариства, т. є. галицкій банк кредитовий, Ґартенберґ і С-ка та товариство француске продукують разом 13 ваґонів тижднево, малі продуценти 5 ваґонів, разом 18 ваґонів або 1800 метричних сотнарів на тиждень, що представляє вартість 47.000 до 48.000 зр. після теперішної цїни по 26 до 26.50 зр. за метричний сотнар. Ся цїна упала тепер значно, бо ще перед кількома лїтами платили на европейских ринках по 34 зр.

Самоубійства. В Люблянї лучили ся два самоубійства з причини злого шкільного свідоцтва. Именно жінка одного урядника утопила ся в ріцї з причини злого свідоцтва свого сина а 15-лїтний ученик реальної школи, Меден, відобрав собі житє з тої самої причини.

Помилуванє. Цїсар дарував решту кари 55 вязням. З того припадає на Львів 6, на Станиславів 4, на Виснич 2 помилуваних мужчин і 5 женщин.

Дрібні вісти. Доповняючій вибір одного члена ради повітової в Товмачи, з ґрупи більшої посїлости, розписаний на день 28 н. ст. марта с. р. — В Сторожници на Буковинї погорів маґазин зелїзничій. — Суд присяжних в Сяноцї засудив дня 20 н. ст. лютого на повішенє селянина Антона Палаша з Дубровка рускої за убитє жінки. — Рух поїздів на шляхах Долина-Вигода і Гадікфальва-Радівцї отворено вчера на ново. — Дня 20 н. ст. лютого відбув ся вибір презеса повітової ради товмацкої на місце уступаючого маршалка кс. Франца Caви. З вибору вийшов співвластитель товмацкої цукроварнї і директор товмацких дібр Авг. Гуминьскій. — В Коршові коло Коломиї помер дня 16 н. ст. лютого Станислав Бжосневскій ветеран польскій з 1831 року в 83-ім роцї житя; покійний був сином греко-кат. пароха в Тлустім.

Дѣло