◦ ◦ ◦ ◦

Гарні відносини. Доносять нам, що в багатьох народних а навіть в деяких середних школах (Самбір, Бережани, Золочів, Теребовля і ин.) польські шкільні власти не допустили греко-католицьких катехитів до навчання реліґії в рідній мові, лиш заставляють діти ходити на латинську реліґію. — На піврічнім виказі деяких шкіл була замість ноти з реліґії дописка: "Наукі реліґії не удзєляно". — Знаємо случай, що ґімназійного катехита в однім з більших міст відправлено на примусовий платний урльоп, щоб лиш не являвся в школі.

У Львові знов нема хліба! Радість наша з приводу появи білого хліба у Львові минула дуже скоро. В районових склепах вже знов хліба нема. Та можна його купити, скільки душа бажає в паскарській торговлі по ціні 40—50 корон за бохонець. А бідне населення сушить собі голову над питанням чи обіцяні для Львова транспорти муки дійсно прибули і що з ними сталося?

Дирекція почт і телєґрафів у Львові оголошує: Наслідком поширення области Д.О.Ґ. Львів на дальші східні повіти Галичини дозволений приватний телєґрафічний рух аж до східних границь повітів Радехів, Камінка струм., Золочів, Зборів, Бережани, Підгайці, Бучач, Заліщики, Снятин і Косів. — Для приватного телєґрафічного руху обовязує на далі дотеперішня демаркаційна лінія.

На милий спомин побуту у Львові на головному двірці невідомі "фаховці" витягнули анґлійському жовнірови Е. Фельдманови портфель з 18 фунтами штерлінґів і усіми документами.

1000 коронові банкноти б. австро-угорського банку з чеською стампілею мають обіг тільки до кінця лютого ц. р. До цего часу належить їх виміняти в головнім уряді в Празі.

Мука в рейонових склепах. Міські рейонові склепи і консуми дістануть до продажі дещо муки, яку можуть купувати мешканці замість хліба в скількости по пів кґ. на одну картку, в ціні по 6 К 20 сот. без опікування.

† Богдан-Михайло Роздольський, четар УСС., правник, полонений помер в шпиталю у Львові дня 23. січня 1920. Упав тихий робітник, повний посвяти і ніжної доброти серця. Яко студент І. року прав зголосився до УСС. на початку війни. На кождім становиску з'єднував собі любов товаришів і підвладних через свою ніжну вдачу і безпримірну карність. Навіть полонені вороги (був короткий час комендантом табору полонених) благословили його за людяність і золоте серце і співчуття для болю кождого.

Згинув майже траґічно. Пять літ безпримірних трудів і мук на фронтах і по шпиталях і пошести на Україні не зломили його здоровля. Діставшися в полон — по трех неділях захорував. Місто лишити його на місци в Скалаті, хорого перевезено фірою до Підволочиск, (на Йордан в мороз, 3 милі дороги) опісля до Львова. По трех днях муки в епідемічнім шпитали скінчив праведне життя дня 23. січня. Родичі в болю і муках шукали за ним, не знали де його вивезено, бо не було евіденції. По трех неділях по його смерти прийшла оповістка, що розяснила тайну. Родичам його о. Епіфанію Роздольському і Сабіні з Коржинських висловлюємо своє співчуття.

Громадська думка