Ухвалою варшавського сойму з дня 30. січня 1920 р. знесено краєвий сойм бувшого австрійського коронного краю Галичини і Володимирії з великим князівством краківським і князівствами Освєнцімом і Затором, а компетенцію цего сойму перенесено на польський варшавський сойм. На місце давнього краєвого виділу заведено тимчасовий самоуправний виділ, який знову приділено до галицької делєґатури.
Варшавський сойм своєю ухвалою усмертив — трупа. Фактично галицький сойм помер з першим днем вибуху світової війни. Галицький сойм щез з лиця землі, як щезло багато передвоєнних штучних інституцій.
Для українського народу в Галичині галицький сойм був ворожою інституцією, він був інструментом, при помочі якого східно-галицька шляхта держала сильно в своїх руках панування над українським народом. Виборча ординація до цего сойму, оперта на податковому цензусі, з явними й посередними виборами, в куріями, з вірилістами, була найбільше ретроґрадною зі всіх виборчих ординацій до репрезентативних тіл на цілому світі. Конституція сойму була на віки закріплена постановою про кваліфіковану більшість, потрібну для зміни конституції. Вибори до галицького сойму з курії громад були завсіди получені зі скандалами, які зєднали собі світову славу — галицьких виборів.
Галицький сойм був інституцією, що на внутр і вні вязав з собою східну Галичину зі західною ланьцюгом, отже дві країни, які впрочім не мали і не мають з собою ніякої ні політичної, ні господарської, ні національної, ні історичної звязи. Український народ все домагався поділу австрійського коронного краю Галичини на дві провінції — східну і західну Галичину і тому від першого дня істнування спільної коронної австрійської інституції, якою був галицький сойм, протестував проти самого її істнування і внутр сойму вели представники українського народу боротьбу з рішеннями того шляхоцького загуменка, що вже в перших своїх ухвалах наложив на край міліони золотих індемнізаційного додатку за право пропінації.
Не будемо вичислювати всіх гріхів тої шляхотської інституції, ухвал про громади й повітові ради, про домашню й двірську службу, службові книжочки, ловецькі й рибні закони, шкільне партацтво, дорогові, шпитальні, рільні й промислові постанови. Скажемо тільки, що кожда без виїмку ухвала галицького сойму мала на меті закріпити панування галицької оліґархії над українським працюючим народом.
Український народ не має причини проливати сліз над усмертненням галицького сойму.
А всетаки ухвала польського сойму про внесення галицького сойму є актом безправя.
Галицький сойм і краєвий виділ знесла посторонна сила, не питаючи про волю галицького населення. Компетенцію галицькою сойму перенесено на польський варшавський сойм, на який український народ Галичини не має ніякого впливу. Знесення галицького сойму й перенесення його компетенцій на варшавський сойм є анексією галицького сойму польським соймом і то саме під ту пору, як правно-державна приналежність східної Галичини не є вирішена.
Вперед!
18.02.1920