◦ ◦ ◦ ◦ ◦ ◦

Справа східної Галичини. Справа східної Галичини є в завішенню. Ні санжерменський мировий договір, ні париська мирова конференція не приняли в цій справі ніякого остаточного рішення. Також ні польська, ні українська република, які de facto не заключивши миру, не приняли й не ратифікували ніякого законного договору, яке рішилоби про остаточне правнодержавне становище цеї країни. Всі дотеперішні зарядження, ухвали й постанови в справі східної Галичини так зі сторони коаліційних держав, як і польської та української републик, носять на собі знамена провізоричности, несталости, дуже часто противорічя. Від тої хвилини, як справа східної Галичини стала предметом міжнародньої повоєнної політики, коаліційні держави поодиноко, чи солідарно ухвалами париської мирової конференції видали в справі східної Галичини кілька енунціяцій, тимчасових постанов, кілька проєктів. Першим таким актом міжнародньої політики в справі східної Галичини є нота бритійського уряду до польського народового комітету в Парижі в листопаді 1918 р., в якій сказано: "На всяку польську військову акцію у східній Галичині буде неохотно дивитися уряд його королівського величества, короля Британії. Опісля коаліційні держави і в Парижі і на терені східної Галичини через свої місії інтервеніювали в справі перемиря між Польщею і Україною. Визначувалося ріжні демаркаційні лінії: демаркаційна лінія Бартлємі і Розвадовского, лінія ґенерала Боти, лінія Золотої Липи. Опісля прийшли постанови Найвищої Ради про військову окупацію Польщею східної Галичини по Збруч, для очищення її від "большевицьких банд" але з застереженням Найвищій Раді права остаточного рішення в справі східної Галичини. Потому прийшла постанова тоїж Найвищої Ради про заведення польської цивільної адміністрації в тому краю, знову з застереженням, що Найвища Рада опісля вирішить судьбу східної Галичини, спитавши про волю народу. Дня 22. листопада ухвалила Найвища Рада провізоричний статут для східної Галичини, яким давалося Польщі мандат на 25-літну адміністрацію з тим, що після цего речинця коаліційні держави рішать, що мається далі стати з східною Галичиною. В кінці 22. грудня 1919 р. завісила Найвища Рада і цю свою ухвалу. Від тої пори, як і взагалі від самого заістнування для коаліції східно-галицького питання, є воно для цих держав в постійній провізорії і завішенню. Є також зрозумілою річю, що поки між Україною і Польщею не заключено правно й формально миру, не могли ці обі держави вирішити остаточно долю східної Галичини. Всякі виряджання і маніфестації зі сторони польського, чи українського уряду носять на собі знамена тої самої нерішучости, провізоричности і нераз противорічя, як і постанови та маніфестації мирової париської конференції.

Одним словом, справа східної Галичини, як і взагалі всі справи сходу Европи, не є вирішена, є в завішенню і чекає своєї полагоди на східно-европейській мировій конференції.

За охорону льокаторів. Рада польських міністрів порішила, що декрет в справі охорони льокаторів мусить бути рішучо задержаний. Підвишка мешкань є допустима в такій процентовій скалі: 20 проц. від мешкань однокімнатних, 40 проц. від мешкань 3—4 кімнатних, 60 проц. від 5 кімнатних і 100 пр. від 6 і більше кімнатних помешкань. Підвишку належить числити від передвоєнного комірного з 1914 р. Комірне за шкільні льокалі може бути піднесене о 40 проц., а за маґазини о 150 проц.

Військовий суд Д. О. Ґ. засудив рядовика польської армії Рацкого на кару смерти через розселяння, за крадіж 4 військових коней з кінського шпиталя.

Здохлі собаки на вулицях Львова. На Підваллю недалеко трамваєвого перестанку вже від кількох неділь лежить здохла собака. На вулиці Виспяньского та сама історія, з тою ріжницею, що там лежить вже від жовтня. Що на те скаже уряд чищення міста і фізикат? Говориться багато про заразливі недуги а не звертається найменшої уваги на занечищені вулиці.

Польсько-москвофільські залицяння. Як довідуємо ся з цілком певних жерел, минувшого тижня відбулася у Львові конференція найновіщого комівояжера Черкавского з представниками тутешніх москвофілів. Наради відбувалися довший час з промовцем від москвофілів між иншими був суддя Ґіссовський. Переговори не вдалися Черкавскому і його проєкт утворення "rusińsk-ої" партії пішов до коша, куди пішли й инші проєкти "Rady Narodowej".

Маніфестація і хліб. Надзвичайне засідання тимчасової ради мста Львова відбудеться сьогодня, дня 10. лютого, о 6 год. вечером. На дневному порядку маніфестація по причині зайняття польськими військами берегів балтійського моря. Але в справі достарчання містови хліба не буде й бесіди.

Недостача хліба і паскарство. Від ряду днів нема у Львові хліба на картки а комунікати міського апровізаційного уряду подають, що ще досі не прийшли обіцяні транспорти збіжа з Варшави. Доріжня доходить вже справді до вершин, а питання "Що буде далі?", не сходить з уст бідного населення. Вільна торговля та експеримент з марками довершив чарку терпінь та дав знову найбільше жнивo паскарям. А на той страшний визиск паскарів та нужду робітництва дивляться спокійно тi, яких обовязком є перешкодити цему і винних покарати.

З Наукового Тов. ім. Шевченка. Нa засіданю історично-фільософічної секції 7. лютого ц. р. вибрано слідуючий заряд секції: директор д-р Мирон Кордуба, заступник директора д-р Володимир Вергановський, секретар д-р Іван Крипякевич, заступник секретаря д-р Василь Герасимчук.

Пересторога. Від якогось часу крутяться по українських домах якісь обманці, що визискують легковірних людей. Обманці ті говорять лихо по українськи, а часто носять військові мундури. До одної знаної нам жінки прийшов такий обманець в характері післанця від її чоловіка, який є інтернований. Приніс навіть від нього писану картку, в якій жадає грошей, харчів, одіжі та обуви. Жінка передала післанцеви для свого чоловіка гроші, хліб, білля, папіроси, тільки обуви та одіжі не дала, якби щось передчувала. I справді, показалося, що цей післанець це звичниний обманець, а картку написав сам. За ним і за тим, що забрав, і слід загинув. Осторожно отже перед обманцями, які здається, зорґанізувалися та пляново визискують особливо родини інтернованих і полонених.

Комунікат "Академічної Громади". Від якогось часу певна ґрупа молодих людей, підшиваючися під збірну назву "академічної молодіжі", "Комітету акад. молодіжі" уладжуванням публичних забав з танцями компромітує добру славу української акад. молодіжі, якої більша частина не сидить тут, але повнить обовязок там, "де її треба і де повинна під цю пору бути". Щоби про те не ширилося баламуцтво, вважаємо за свій обовязок зглядом товаришів подати до публичного відома нашої суспільности, що ті молоді люде не мають нічого спільного з українською академічною молодіжю, в якої імени одиноке компетентно має право говорити, лише загально студентське товариство "Академічна Громада" у Львові. Одночасно Виділ тов. "Академічна Громада" осуджує поступування тих людей, які не вміють відчути глубокого болю свого народу; при цьому не беручи ніякої відвічальности за їх поступування, забороняє їм уживати збірної назви української академічної молодіжі. — За Виділ Товариства "Академічна Громада": Ірина Лежогубська, голова, М. Мох, член виділу.

Вперед!