◦ ◦ ◦ ◦

Похорони письменниці Наталії з Озаркевичів Кобринської. День був дуже студений. З поблизьких гір подував зимний вітер. З захмареного, сірого неба падав великими платинками густий сніг. Під ногами скрипів мороз. Перед домом жалоби, де послідні свої десятки літ проживала і померла письменниця, зібрав ся гурток місцевої інтеліґенції та жінки наших міщан. Зпоза місцевого нашого громадянства явила ся одна тільки п. Горникевичева з Гошева і двох священників: о. Дригинич з Гозієва й о. Штайден із Церківни. Похорон був за скромний ізза невеликого числа учасників. А причиною сього були незвичайні воєнні обставини — надані телєґрами не прийшли на час до місця призначення і припинено часово рух поїздів на залізниці — та жах перед страшною пошестю тифу, яка десяткує тутешнє населення та якої жертвою впала також покійна письменниця. Похорон був назначений на год. 11. перед полуднем дня 23. січня, але як звичайно у нас буває, розпочав ся щойно коло 12. год. в полудне. До панахиди станули всі три місцеві наші священники крім висше згаданих позамісцевих. Співав місцевий дівочий хор міщанський. По відспіваній панахиді рушив звільна похоронний похід на міський цвинтар, де вже спочивають батьки покійної письменниці. Тут виросла нова, свіжа, дорога для українського народу і жіноцтва могила, що на віки замкнула в собі мощі нашої письменниці і піонірки жіночого руху в Галичині. Над отвореною могилою промовив найперше місцевий сотрудник о. Володимир Сухий, що попращав письменницю як доньку і дружину священника в імени українського духовенства. Свою дуже гарну промову розпочав бесідник від Франкових камінярів, що молотами бють об тверду скалу на шляху людського поступу, хотяй свідомі є сього, що не вони, а щойно їх наслідники в грядучім поколінню розібють і усунуть її. В дальшій промові бесідник підніс також се, що в послідних роках свого життя письменниця прилюдно і приватно в розмовах підчеркувала недоцінені заслуги нашого духовенства на поли нашого відродження; колиж прийшла минувшорічна сумної слави памятна наша національно політична катастрофа, шукала вона постійно розради для зболілого свого серця і вибитої з рівноваги душі серед тіней і сумерку нашої бідної церковці. Опісля попращали ще покійну теплими та гарними словами п. Меляся Леськівна від українських дівчат і п. Кмицікевичева від нашого старшого жіноцтва. Около год. 2. з полудня після відспівання хором "Вічная память" і "В темній могилі" розійшла ся жалібна, розбита наша громада домів. А.-К.

Радять собі. Введення марок замість корон викликало у Львові ще більшу доріжню, як була передше. Купці порадили собі в той спосіб, що на свої товари визначили ціну марками в такій висоті, в якій вони коштували коронами, а ціну корон значно підвисшили. Так пр. у одного шевця при вул. Академічній чоботи, що ще вчера носили на собі картку з ціною 1200 кор., нині вже коштують 1200 марок або 1800 корон. І так зі всіми товарами, зі всіми артикулами.

Перед введенням "безмясних днів". З Варшави доносять, що треба числити ся невдовзі з введенням безмясних днів.

Рабунковий напад на брата. Оноді ночі довершено рабункового нападу на масаря Маріяна Савицького в домі при ул. Любельській ч. 3. в Кроводжі. Виновник завдав Савицькому кілька важких ран ножем в голову. Підчас поліційних доходжень виявило ся, що нападу довершив у рабункових цілях брат Савицького, Северин, рядовик 24 п. п. з Острівця, що був на відпустці. Критичної ночі став він у братовім мешканню. Коли Маріян Савицький, зранений нечайно у сні, крикнув, збудила ся його жінка й побачила Северина, як стояв із ножем над братовим ліжком. Маріян С. мав дома кільканацять тисяч корон, про що знав Северин, який думав, що гроші є під подушкою й хотів брата вбити та забрати гроші. Та Маріян украв був гроші деінде. Перед кількома днями Северин украв братови біжутерію. Виновника нападу арештовано та віддано військовим властям.

Нова Рада