◦ ◦ ◦ ◦

Клим Жмур. Вчерашні часописи донесли сумну вістку, що в Кульпаркові помер емеритований урядник "Дністра" Клим Жмур, "в наслідок нервового потрясення, спричиненого побоями і знущаннями" по криміналах 1919. р. Морозом проймає ся вістка кождого, хто бачив небіщика серед тих злидень. Дістав ся він в справедливі руки Теміди під кінець червня. Наперед на полеву жандармерію на Личакові, а відтак в "Бриґідки", звідки пішов вже на Кульпарнів. Бл. п. Клим був вже перед тим дещо нервово хорий. Облога Львова, яку перебув серед своїх любих сусідів на Левандівці, від так ревізії, арештовання, побиття і поневірка по тюрмах довела його до заведення умово хорих. Арештували його за се, що його син був українським авдітором в Золочеві і брав участь в знанім золочівськім процесі, підчас якого засуджено 17 Поляків на смерть. В виду того, що сина не могли дістати в руки справедливости, взяли батька, 58-літнього, на нерви хорого старика. Видобути хотіли від старого, де син перебуває. На довгі допити все відповідав небіщик, що немає найменьшої вістки про сина, а коли закидали йому, що по просто бреше, то старий крайно понервований заявив: "Хотя би й знав, то не скажу. Я батько його!" З жандармерії по трьох днях відставили п. Жмура до "Бриґідок", де просидів понад два місяці. З початку сидів в келії ч. 21. на II. поверсі, а відтак в бриґідськім шпиталику на сали хорих. Тут був вже дуже хорий, ледви на ногах держав ся. Весь тряс ся, та міг слова промовити. В кінци дістав від санітарного шефа д-ра Вонторка лікарське сьвідоцтво, що може бути зі згляду на здоровля в дома конфінований. Але не до дому пішов старенький, а на Кульпарків, там і скінчив. А все ізза сина! Вічна память Тобі, добрий горожанине, Климе, земля Тобі пером!

Соймовий будинок для львівського університету. Польське правительство постановило віддати університетови у Львові давнійший будинок галицького сойму, бо старий університетський будинок грозить руїною.

Спис населення в Польщі відбудеть ся дня 30. червня 1920 року. Справа ся прийде небаром під обради головного статистичного уряду, а відтак піде під обради ради міністрів. Головною перешкодою скорого переведення спису населення був брак пaпepу. До сего спису потреба буде около 9—10 міліонів аркушів паперу. Сі трудности вже поконані. В поодиноких рубриках списових аркушів будуть зазначені крім звичайних рубрик дуже докладно спис звання, віроісповідання, мова і нація. Спис населення буде переведений одного дня на всіх землях польської держави, крім плєбісцитових теренів. На східних окраїнах має акція спису сягнути можливо найблизше боєвої лінії. Значить, що Галичина, Волинь і західна часть Поділя також будуть мати спис. Сей спис по словам польської преси, буде мати для Польщі велике значіння. Буде се перша правдива, свобідна і несфалшована статистика зєдиненої Польщі. На східних окраїнах буде се рід "плєбісциту" в користь Польщі — бо спис буде переводити ся під охороної польської власти...

Атлєтичні змагання шанпіона України і шампіона Польщі. В салі "Народ. Дому" відбули ся 29. с. м. З польської сторони виступив Осип Зєлінський, а з української Богун Макаревич. Боротьба, по кількох наочних і зручних перемогах п. Макаревича, лишила ся нерозрішеною, бо шампіон Зєлінський оголосив себе через "суддю" утомленим і відложив продовження змагань до завтра т. є 30. с. м. рівнож в салі "Народ. Дому". Змагання були заповіджені афішами і богато цікавої публики зійшло ся. І варто видіти було, як вся публика хвилювала ся, як сприяла, або негодувала, відповідно до того, чи її симпатик побіджав, чи упадав. Найбільше в той спосіб дістало ся п. Макаревичеви від польської публики, коли сей клав Зєлінського на землю. З дальших кутів посипали ся навіть епітати "караїм". Українські ґімназісти за те під небеса кричали Макаревичови слава і в долоні били. Словом разом з шампіонами вся публика на салі і ґалєрії зводила змагання. Мало ся вражіння, що сі змагання відбувають ся в горячій Андалюсії, чи рухливій Сицилії, а не на спокійній салі "Нар. Дому" у Львові.

З суду. D.О.G. Дня 31. с. м. розпочала ся перед судом D.О.G. розправа проти польського жандарма, плютонового Миколи Весоловського, о проступок надужиття власти і дезерцію. Весоловський мав відставити б. українського профоса Дмитра Профету зі Львова до окружного суду в Золочеві, але перекуплений батьком Профети квотою 10.000 К допоміг йому втекти за границю. Також сам хотів там дістати ся. Жандарм Весоловський боронить ся, що він не хотів здезертерувати, на російську сторону, але лиш розслідити, куди передирають ся Українці на українську сторону. Оскарженого боронить д-р Лінк.

Дивна драма случила ся сими днями у Львові. Торговець Евген Щербан, літ 36, замешкалий у Львові при вул. Кохановського 62 запросив до себе письменно панну Міну Б., що оставала з ним в торгових зносинах. В листі навіть оправдував ся, що сам прийти не може, бо хорий. Коли явила ся п. Міна, Щербан дуже радо витав її, а відтак угостив чайком. Дивний був сей чай, бо панна стратила притомність і що тоді з нею діяло ся, вона не знає. По чаci відпустив її Щербан. П. Міна Б. вернула домів все ще не знаючи, що з нею стало ся. Аж по двох днях прийшла до себе на кілька хвиль і пригадала собі, що була у Щербана. Мама нещасної панни повідомила о тім поліцію, яка перевела ревізію в домі Щербана і заняла ся близше особою сего панка. Показало ся, що його жінка умово хора на Кульпаркові, одна дитина вмерла на умову хоробу, а друга дитина в закладі Білінських. В його помешканню знайшли повну валізу з найріжнороднійшими ліками, а найбільше наркотиків. Щербана арештовано, валізу його забрано, а п. Міну Б. віддала поліція до лікарських оглядин на обсерваційний відділ, щоби вияснити таємничість "чайку".

Нова Рада