◦ ◦ ◦ ◦ ◦ ◦ ◦ ◦ ◦ ◦

Презідентом висшого суду краєвого у Львові заименовано дотеперішного віцепрезідента д-ра Александра Мнишка Тхуржницкого. Новий презідент числить тепер 44 лїт віку. Він родив ся в родиннім маєтку в Цуцилівцях. Університскі студії скінчив 1871 р. у Львові, де й докторизував ся 1872 р. В грудни 1871 р. розпочав концептову практику при прокураторії скарбу, а в мартї 1873 практику судову, на котрій того самого року именовано єго авскультантом. В 1874 служив при повітовім судї в Mocтисках, в 1875 именувано єго судовим адюнктом в Ярославі, в 1876 перенесли єго до Львова, а в 1877 до найвисшого трибуналу справедливости. В 1878 покликали єго до міністерства судівництва, в 1880 именовано єго віцесекретарем, a 1883 совітником суду у Львові. В 1887 обняв презідентуру окружного суду в Коломиї і оставав там до 1890, коли-то покликали єго знов до міністерства судівництва на референта для галицких справ. В тім роцї именовано єго секційним совітником міністерства а в 1891 одержав титул і характер совітника двору. Ставши в 1891 віцепрезідентом висшого суду, він 1893 р. дістав за свої заслуги ордер Леопольда, а тепер именованє на презідента. Ґратуляції новому презідентови складали представителї різних станів і фахів вже вчера підчас торжества врученя адреси кн. Сапізї. Вчера складало єму також ґратуляції презідіяльне бюро висшого суду краєвого у Львові під проводом свого шефа, совітника висшого суду краєвого К. Масиньского.

Вчера в полудне вручили Поляки адресу кн. Адамови Сапізї в нагороду за єго заходи коло торічної вистави у Львові. О год. 11 рано в сали ратушевій зібрали ся делєґати кільканацяти галицких міст, деякі посли і члени видїлу краєвого, Соколи з провінції і репрезентанти львівских товариств, щоб о 12 год. вибрати ся разом до палати князя. Першій повитав кн. Сапігу архіеп. Исакович, по нїм в имени міста Львова презідент Мохнацкій а в имени польских дїдичів Жигм. Дембовскій. На сі промови кн. Сапіга відповів зворушений, приписуючи сотворенє вистави головно краєви — "души, що всїх пхала на перед". "Ми — казав він — були лиш челядію, що повнила святу волю народу. Ми не дали видерти собі ще пошани для минувшости, але починали упадати вже в думках про будучність і для того сотворили виставу, котра показала, що думаємо про будучність... Відтак Дембовскій відчитав текст адреси і спис делєґатів. Телєґрам з різних країв наспіло звиж 200. Адреса має представляти ся величаво. Се велика пишно оправлена книга, [1/2 сотнаря ваги] містить 200.000 підписів. На передовій окладинцї уміщений на щитї орел Жигмонта. Карти в серединї містять акварелю Ю. Коссака. В горі білий орел пригортає своїми крилами до серця чотири вінєти з видами Варшави, Кракова, Львова і Познаня, а під написом Hołd księciu Adamowi Sapieże" товпа різнородного народу, в різних типах і строях. На другій картї в горі намальована вистава в лучах заходячого сонця, а під нею починають ся підписи з країв польских. "Вчерашне свято — пише Kurjer Lwowski, — було політичним актом в цїлім значіню слова і длятого оно так дуже не сподобалось тим, котрих на нїм вчера не було і котрих доводить се до пасії, що таку славну виставу сотворили не станьчики і не хоруючі на "Бісмарка" панове..."

Конокрадство. Від Тлустого доносять, що на тамошнім ярмарку дня 24 н. ст. сїчня украв якійсь злодїй господарева з Дорогичівки, Михайлови Кушнїрови, конї з саньми в пору, коли він зайшов з знакомими до коршми, щоби розігріти ся. Всякі гляданя при помочи жандармерії були безуспішні і Кушнїр вернув ся по трех днях домів, проклинаючи коршму, знакомих і конокрадів, котрі ймовірно вивели конї за кордон.

Дѣло