При великій участи публики, а особливо правників і лїкарів відбув ся сими днями в Монахії процес против гіпнотизера, Поляка, Чеслава Чиньского обжалованого о злочин против моральности, сфальшованє заграничного документу а злочин против публичного порядку, а крім того о прибранє фальшивого титулу і шляхотства.
Головною точкою обжалованя єсть закид, що Чиньскій загіпнотизував баронову Зедліц Найкірх з Люґо під Дрездном і в гіпнотичнім станї суґестіонував їй любов. Жалобу против Чиньского внїс брат баронової. Яко знатоків покликано проф. д-ра Ґрешея з Монахії, д-ра Праєра з Берлина, д-ра Людвіґа з Вроцлава, д-ра Фукса з Бон і практичного лїкаря д-ра Швенаха з Монахії. Обжалований Чеслав Любич Чиньскій має 36 лїт і був учителем француского язика; уродив ся в Конґресівцї, але єсть підданим австрійским і має горожаньство міста Стрия в Галичинї. Акт обжалованя так представляє справу: Перед двома роками Чиньскій покинув жінку і навязав зносини з якоюсь Юстиною Вєциньскою, розвідкою. Вециньска супроводжала єго в подорожах, на котрих обдурював легковірну публику і в р. 1892 прибула з ним до Познаня. В Познани устроював Чиньскій виклади і експеріменти з области гіпнотизму і окультизму. Займав ся навіть лїченєм в случаях, в котрих "лїкарска поміч була безуспішна" і в той спосіб зарабляв на удержанє. Коли й се не оплачувало ся попав на гадку устроювати представленя на добродїйні цїли. Однако сими добродїйними цїлями був властиво він і Вєциньска, бо справдї на згадані цїли давав дуже мало. Коли одного разу зібрав в Кротошинї з одного такого представленя 290 марок а на убогих дав лише 15 марок, видалила єго поліція з прускої території. Звідси переїхав Чиньскій до Дрездна в Саксонії, де 1893 року став устроювати відчити о гіпнотизмі та приватні експеріменти і зарабляв так на житє.
До єго пацієнток належала між иншими також бар. Ядвига Зедліц, 38-лїтня, богата дама, котру Чиньскій "лїчив" на болї голови і жолудка, прикладаючи до болючих місць руку. Се тягнуло ся довшій час, аж одного дня визнав їй Чиньскій свою горячу любов. Баронова з-першу зачудовала ся, але відтак і сама признала ся, що любить єго. Від сего часу перестав єї лїчити, але она все єго відвідувала. Чиньскій хотїв оженити ся з бароновою і длятого старав ся о розвід, але дістав лише сепарацію. Єго зносини з бароновою ставали що раз близші а в грудни 1893 р. навіть дуже близькі. Наступили тайні заручини, а баронова згодила ся і на тайне вінчанє, бо Чиньскій розповів їй, що походить з княжої литовскої родини, що єсть послїдним потомком і що мусить стерегти ся явности вінчаня з бароновою зі страху перед помстою якоїсь високої дами в Дрезнї, котрої покусам не хотїв піддати ся. При кінци сїчня с. р. виїхали обоє до Швайцарії і тут порішили, що вінчанє відбуде ся з початком лютого в Монахії. І дїйстно на означений день спровадив Чиньскій з Відня аґента Вартальского, що удавав євангелицкого пастора і назвав себе д-ром Вартеманом, і сей при двох свідках звінчав молодих. По вінчаню списано протокол, а новоженцї підписали єго. Відтак в часї снїданя піднїс Вартальскій тоаст в честь "князя і княгинї" а Чиньсній показав бароновій ґратуляційну телєґраму з підписом ґр. Кальнокого з Відня. Кілька днїв пізнїйше донїс Чиньскій о довершенім фактї братови своєї "жінки" баронови Клим. Зедліцови, атташе при цїсарскім урядї заграначних справ в Берлинї. Бар. Зедліц відїхав зараз до Монахії і тут показав єму Чиньскій документ о довершенім вінчаню. Однако брат не повірив "документови", віддав справу судови і Чиньского арештовано.
При переслухуваню заявив Чиньскій, що він цїлком невинний і каже, що цїла справа викликана лише негідним доносом бар. Зедліца і єго вітця. Они оба хотять забрати маєток баронової і длятого хотять єго віпхнути до вязницї а єї до дому божевільних. Що-до Вартальского то не знав, що він не єсть пастором та що не мєе права вінчати, противно був певний, що вінчанє важне.
Баронова Зедліц зізнала про своє пізнанє з Чиньским так як оповідає акт обжалованя. Чиньскій лїчив єї тиждень. Хотїв єї все загіпнотизувати, але се не удавало ся єму, бо она попадала в пів-сон і все знала, що коло ней дїє ся. Мимо того чула по кождій візитї у Чиньского тисненє в задї голови, але оно скоро уступало. Їздила з Чиньским до Берлина на спіритистичні засїданя. Дальше зізнала, що Чиньскій сказав їй раз, щоби она що день думала о нїм і вдивлювала ся в єго образ, а тогдї він буде їй близькій. В жовтни визнав їй Чиньскій свою любов. Она не любила єго властиво, але гадала, що лише супружем зможе направити свій блуд. Тепер ненавидить єго і бридить ся ним, що єї так негідно обманув. В грошевих справах був Чиньскій солідний і не жадав від неї нїчого, але она удержувала єго. Меншими сумами дала єму до 2000 марок. По переслуханю Вартальского і инших свідків засудив суд Чиньского на три роки вязницї.
Кореспондент Munch. Allg. Ztg. описує Чиньского яко високого, гарного, чорнявого мужчину а баронову яко особу високого росту, не конче хорошу з лиця і дуже нервову.
Дѣло
25.12.1894