Кілько то в польских дневниках наметано громів на Русинів, що нїби-то они загалом впоюють в руских селян т. зв. russofilstwo; навіть послїдну громадну еміґрацію з Поділя до Россії приписано аґітації свічної верстви рускої, передовсїм духовеньства. Правда, не дасть ся заперечити, що деякі платні з Россії часописи будять симпатію до правительства россійского і тамошних відносин, але рівно-ж не дасть ся заперечити, що вплив их буває лише спорадичний, а коли серед загалу люду проявляє ся т. зв. russofilstwo, то оно має иншу причину, именно тоту, о якій говорив недавно польскій посол селянина Поточек на засїданю кола польского у Відни.
Посол Поточек в письмі до краківскої Now-ої Reform-и так представляє сю справу:
"Висказавши [в колї] загальний мій погляд що-до реформи виборчої, заявив я, що люд сїльскій в Галичинї домагаєсь права безпосередного і тайного голосованя в курії громад сїльских і удїленя того права всїм тим, що оплачують в громадах якій-небудь податок. Опісля-ж — з причини, що кількох бесїдників в часї дискусії заявило рішучо, що они "z powodów narodowych" противні заведеню безпосередних і тайних виборів в курії громад сїльских в Галичинї, я, не годячись на такій погляд, сказав: "Як-раз з причин narodowych і патріотичних повинні ви, панове, бути за заведенєм безпосередних і тайних виборів в курії громад сїльских, як того людність сїльска домагає ся, щоби той люд з нїякого огляду не був упослїджений і гірше трактований як другі. Справедливість для людности сїльскої при надаваню всяких прав і законів — сказав я дальше — повинна бути ще й за-длятого, бо лучає ся, з-під забору россійского приходять до Галичини люде і тут розповідають між людом сїльским, що під панованєм россійским люд сїльскій як що-до правних так і матеріяльних відносин має ся лучше нїж в Галичинї. То само чув я і від селян, котрі з Галичини виходять до Королївства на заробок. Отже, щоби збити ті оповіданя, треба конечно увзглядняти бажаня людности сїльскої що-до зміни закона виборчого і треба також шанувати єго права констптуційні, щоби конституція для того люду не була лиш на папери, але щоби той люд мав пересвідченє, що єму тут під нашим правительством конституційним єсть лучше, нїж там, в деспотичній Россії. Длятого наданє людови відповідних прав а при тім пошанованє для тих прав буде мати той наслїдок, що оповіданя о лучших відносинах за Вислою остануть ся без успіху.
[Дальше пос. Поточек оповідає про свою опозицію против проєкту Рутовского, щоби низше оподаткованих селян збити в купу з робітниками міскими і фабричними та й зробити з тої мішанини нову курію виборчу; пос. Поточек твердо станув при своїм внесеню: безпосередного і тайного голосованя всїх селян, платячих якій-небудь податок в громадї, а для робітників нехай буде установлена окрема курія. На се Рутовскій почав вговорювати в Поточка, що нїби-то лише сойм повинен рішати: чи для громад сїльских має ся завести вибори безпосередні.] Потім — пише пос. Поточек — забрав слово кс. Ручка і почав менї дораджувати, щоби тим селянам, котрі приносять такі новини з Россії, оповідав я о Крожах і о Гурку. Я на се відповів, що вдячно приймаю ради і замітки старших колєґів, але в сїм випадку мушу заявити, що моєї мови уважно не слухано. Відношеня россійскі знані менї... знаю о всїм і длятого я в своїй мові не захвалював правительства россійского, але оповів лиш то, що люде такі вісти приносять до нашого краю."
Треба очевидно вірити послови Поточкови, що він сам правительства россійского не захвалював, а таке розпустили на него вороги єго з "кола", аби єго дискредитувати в опінії публичній за те, що боронить интересів селяньства против шляхти та й буржуазії і в справі реформи виборчої заявив ся за розширеним безпосередним і тайним голосованєм в курії сїльскій — чого шляхта польска і льокайско служачі їй псевдо-демократи польскі найбільше боять ся "z powodów narodowych" [т. є. длятого, що вже трудно було би запоїти і підкупити тисячі виборцїв, а тогдї лекше було би виходити на послів у всхідній Галичинї Русинам а в західній кандидатам звязку селяньского]. Однакож сам пос. Поточек не випирає ся того і признає, що т. зв. russofilstwo проявляє ся серед люду мазурского в видї захвалюваня відносин за Вислою, котрі — після оповідань заходивших туда Мазурів — мали би бути для селяньства з кождого огляду лучші нїж в конституційній Австрії.
Хоч ми не мішаємось до справ чисто польских, то однак в сїм випадку, де ходить і о интереси державні, таки позволимо собі звернути увагу шляхтичів і псевдо-демократів з "кола" польского, щоб они патріотичного голосу посла Поточка не легковажили і не збували єго поважної остороги такими радами, як тота кс. Ручки, аби Поточек покривдженє мазурских селян ординацією виборчою замазував Крожами та Гурком. Се инша річ, а то инча річ — і посол Поточек має на стілько хлопского розуму, аби зрозуміти, що нема нїякої рації уймати селянам прав конституційних в Галичинї длятого, бо в Варшаві ґенерал-ґубернатором єсть Гурко а в Крожах ґyбернатор Клінґенберґ розігнав з костела Литвинів [навіть не Поляків]; після тої льоґіки повинні би Поляки в Прусах тепер домагатись скасованя загального безпосередного тайного голосованя... Само оповіданє про Гурка та про Кроже не усуне проявів т. зв. russofilstwa з між селяньства мазурского. А що такі прояви є, о тім нинї не можуть замовчати навіть самі станьчики.
Часопись Krakus, видавана в Кракові станьчиками для люду, містить в н-рі 46 з 17 падолиста с. р. допись з тарнобжеского, в котрій селянин Jаn Zаjaс, сторонник станьчиківскій, такі річи пише з нагоди недавної боротьби виборчої в тім окрузї:
"На вічу передвиборчім бесїдник Бенц [хлоп мазурскій] наводив якусь розмову з московскими жандармами, котрі мали висмівати ся з галицких відносин; було то пониженє нашої монархії а немов піднесенє московскої, котра прецїнь не лучша від нашої. По вічу в коршмі йшло ще гірше. Тут оден вічевик ударив навіть на св. отця... поневіряв голову церкви в домі иновірцїв і перед иновірцями; другій з неменшою пристрастью ударив на духовеньство. З тими наругами йшли в парі похвали для Москви. В Вєльовсї є монастир домініканок фундований Тарновскими; сестри учать дїти, обходять хорих, то й мають у нас честь і поважанє. Однак коли они при катихизмі згадали про заказані письма [т. є. про часописи прихильні справі хлопскій] знайшли ся читальники тих письм з сусїдного села, що против тих поважаних невіст виступили з грозьбами а з похвалами для Москви..."
Таке читаємо в станьчиківскім Кrаkus-ї! А чи що иншого говорив в "колї" пос. Поточек? Він же був в часї виборів на місци і потім описав всї надужитя, які при тих виборах дїяли ся і певно не причинили до заглушеня серед мазурского люду "похвал для Москви"...
Еґоїстично-вузкоглядні політики з "кола" польского — як видко се зі всего их поступованя — держать ся очевидячки засади "арres nous le deluge" [пo нас нехай і потоп усе затопить], аби ми лише, поки нас, удержались при верховодстві. Що се навіть зі становища польского річ непатріотична — се своєю дорогою; але-ж тут интересована чей-же і держава!
Дѣло
07.12.1894