Посол Вахнянин — як відомо нашим читателям — візвав, яко секретар руского клюбу, письменно посла Романчука, щоби той уступив з комісії буджетової, аби єго місце заняв котрийсь из членів клюбу [Така ухвала запала на засїданю трех послів: Барвіньского, Вахнянина і Підляшецкого більшостію двох голосів т. є. пп. Барвіньского і Вахнянина.] П. Романчук відписав п. Вахнянинови, що він мериторичну відповідь в тій справі може дати лиш на письмо від "презідії" клюбу, а не "секретаріяту", однакож від "презідії" нїякого письма не дістав. Річ ясна, що через тую переписку між пп. Вахнянином і Романчуком мусїла виринути сама собою квестія: чи взагалї клюб рускій має яку презідію, т. є. чи він по виступленю з него голови і секретаря [пп. Романчука і Телишевского] уконституував ся? На висказаний сумнїв в тім дїлї надіслав п. Вахнянин до "Дѣла" і до Neue fr. Presse спростованя з рішучою заявою, що "клюб рускій уконституував ся на-ново дня 13 н. ст. цвітня вибравши головою о. Мандичевского, заступником сов. Підляшецкого, а секретарем проф. Вахнянина".
Ми-ж від себе сконстатували, що се не може бути, бо 13 цвітня, пп. Романчук і Телишевскій ще формально були членами клюбу а п. Підляшецкій ще дня 30 мая підписав ся "интерімістичний голова клюбу", і т. д.
На се одержали ми від п. Вахнянина обширне письмо, в котрім він на основі протоколу переходить девять засїдань клюбу від дня 9 марта до 24 жовтня, а відтак сходить на справу мандату п. Романчука в комісії буджетовій. Позаяк про поодинокі засїданя клюбу були вже свого часу вісти в "Дѣлї", то повтаряти все те уважаємо за річ злишну, впрочім она й не стоїть в звязи з квестією, о котру розходить ся. Тут иде тілько о засїданє 13-ого цвітня. А п. Вахнянин так єго описує [подаємо буквально]: "Трете засїданє клюбу руского відбулось під проводом пос. Мандичевского 13 н. ст. цвітня. Тут подав пос. Підляшецкій до відомости клюбу, що пос. Романчук мимо всяких заходів не хоче брати дальшої участи в засїданях клюбу анї навіть в довірочних приватних нарадах [?]. Клюб приймив се заявленє пос. Романчука до відомости, а відтак побіч других справ ухвалив на внесенє п. Підляшецкого: 1) що три члени присутні на засїданю узнають себе компетентними до нарад і ухвал; 2) що клюб рускій ради державної буде відбувати засїданя свої під проводом найстаршого віком і 3) що п. Вахнянинови поручає ся веденє протоколу на час відсутности давнїйшого [тогдї ще належавшого до клюбу] секр. клюбу п. Телишевского". Позаяк на дальших засїданях нїгде вже нема й згадки про якійсь вибір презідії, то з наведеної самим п. Вахнянином ухвали клюбу з 13 цвітня виходить, що давнїйша єго заява в "Дѣлї" і в Neue fr. Presse, мов-то того дня клюб рускій "уконституував ся, вибравши головою п. Мандичевского, заступником п. Підляшецкого а секретарем п. Вахнянина", зовсїм не мала реальної основи.
В другій части письма п. Вахнянина в справі заступника в комісії буджетовій знаходимо лиш оден момент фактичний, що відносить ся до писаного в "ДЇлї" [бо субєктивний погляд може бути всякій]. Ми, навівши заяву п. Вахнянина в письмі єго до N. fr. Presse, що на випадок, як би п. Романчук не хотїв уступити з комісії буджетової, рускій клюб передасть заступництво своїх спеціяльних интересів в тій комісії иншому єї членови, а не п. Романчукови — сказали від себе, що рускій клюб буде мусїв передати тото своє заступництво послови якоїсь чужої народности, мабуть не молодо-Чехови, Нїмцеви або Словінцеви, але найскорше Полякови. Отже п. Вахнянин пише: "Кому клюб рускій поручить заступництво своїх интересів, именно в комісії буджетовій, се питанє "Дѣло" передчасно рішило, догадуючись, що мандат до того одержить з клюбу руского якійсь посол польскій..." Може бути, що ми помиляємось, але не наша вина, що п. Вахнянин в N. fr. Presse близше не означив того "иншого члена комісії буджетової", а через те сам дає кождому поле до здогадів, хто то буде тим заступником руского клюбу: чи Поляк, чи Нїмець, чи Чех, чи Словінець, чи антісеміт, чи Румун і т. д. Впрочім поживемо, побачимо.
Дѣло
13.11.1894