Ще про відбудованя Польщі.

У Львові, дня 29 н. ст. вересня 1894.

 

Промови князя Бісмарка на темат відбудованя Польщі і докір Полякам з уст цїсаря Вільгельма в Торуни поставили Поляків в критичну ситуацію: чи знеґувати то, що виразило ся на виставі у Львові, чи признати? І по якімсь часї ваганя — удали, як в Галичинї так і в Познаньщинї — голоси признаня: "Так єсть! політика польска стремить до відбудованя Польщі", а деякі уважають за відповідне додати при тім: "але не займаючи польских провінцій Нїмеччини"... Голоси ті дуже характеристичні, тож і наводимо их.

 

Gazeta Narodowa пише:

 

"Бісмарк переходив по черзї різні евентуальности частинного відбудованя Польщі яко заборола Нїмеччини від Россії. і розуміє ся, нїодин проєкт єму не подобав ся. А що народна політика польска, як довго єсть польскою, не має, не мала і не може мати нїколи иншої цїли остаточної, як лиш відзискати приналежне нам исторично самостійне иетнованєе, то годить ся нам ясно відповісти на питанє, як можна погодити льояльність австрійску Галичини і льояльність пруску кс. Стаблєвского і Косцєльского з сим головним і прінципіяльним змаганєм національної політики польскої? Се питанє, що правда, троха дразливе. Однак ми пересвідчені, що се лежить в интересї Польщі і що вимагає того гідність народу, щоби на се питанє була дана відповідь рішуча і недвозначна. Бо лиш така відповідь може змусити до мовчаня наших ворогів, котрі воюють против нас закидом, що льояльність політики польскої репрезентації парляментарної у Відни і Берлинї не єсть щира. Она тимчасом вповнї щира і нема в нїй нї крихти фальшу нї крихти ложи! Стоячи именно на грунтї західної цивілізації вірно від початку истнованя Польщі яко индівідуальности историчної, с. є. від десяти віків, ми єсьмо завсїгди в тім таборі, котрий боре ся о идеали західної цивілізації: о панованє права, ладу, о поступ в дусї свободи. Віримо, що остаточна цїль союза міжнародного поміж Австро-Угорщиною, Нїмеччиною і Италією не єсть нїяка инша як лиш оборона цивілізації і поступу. Длятого то ми вірно стоїмо при тридержавнім союзї, що доказали недвозначно наші репрезентації в Берлинї і у Відни в рішучих хвилях. Справа цивілізації і вольности, се наша справа. Тож і не тратимо надїї, що прийде час — хоч може кн. Бісмаркови се не подобає ся — коли політика репрезентована в тридержавнім союзї буде вимагати приверненя народови польскому самостійної ролї на відвічнім єго становищи обороннім західної цивілізації від напору Всходу. І длятого то ми стоїмо вірно при тридержавнім союзї і при державах сполучених тим договором, глядаючи в них оборони для нашого истнованя народного, в пересвідченю, що потреба исторична приневолить як-раз ті держави подати у відповідній порі і відповідним способом иніціятиву до повного спожиткуваня в міжнародній політицї тої жизненної сили, яка стремить в нашім народї, вязанім так довго малодушними системами полігичними зі шкодою для цивілізації, права і ладу. Отсе компактне виясненє дїйстного жерела польскої льояльности супротив Австрії і Прусії і в чім лежить запорука щирости тої льояльности.

 

Przegląd знов пише:

 

"Чи, як доказував кн. Бісмарк, Россія єсть вправдї часто невигідним сусїдом Нїмеччини, але відбудована Польща була би сусїдом ще небезпечнїйшим? Коли-б так певно було, тогдї зі становища нїмецкого интересу треба би дїйстно опирати ся всїми силами відбудованю Польщі і всїм еволюціям котрі посередно або безпосередно можуть сю евентуальність зблизити. Але очевидно се лиш идіосинкразія польонофобії у кн. Бісмарка. Доки в Нїмеччинї боролась Прусія з Австрією, перша могла завсїгди числити на підпомогу Россії, жадної ослабити Нїмеччину домашними війнами. Від коли-ж повстало нове цїсарство нїмецке, нема найменшого сумнїву, що скорше чи пізнїйше настане борба між ним а Россією. Дві такі величезні мілітарні держави нїколи в исторії довго не жили в мирі. Впрочім уже тепер безперечно лише постава "невигідного" сусїда россійского приневолює Нїмеччину руйнуватись видатками на войско. Тож очевидно, що відбудована Польща, котра би нїяк не розпоряджала так великим войском, як нинїшна Россія, коли-б навіть була ворожо настроєна против Нїмеччини, стала би ся менше невигідним сусїдом, нїж Россія... Впрочім исторія Польщі від 1466 р. до упадку держави польскої достаточно свідчить, що напір на захід єсть нам зовсїм чужій..."

 

Ще виразнїйше, нїж львівскій Przegląd, висказуєсь Kurjer Poznański, стараючись вивести, що відбудованє Польщі не було би анї крихти небезпечностію для Нїмеччини.

 

"Відбудованє Польщі — пише Kurjer Poznański — може відбути ся в різний спосіб, але оно передовсїм вимагає, щоби Польщу з всхідними єї границями з року 1772 освободжено з ярма россійского. Щоби-ж тота Польща мусїла стреміти до відобраня і тих своїх колишних провінцій, котрі нинї остають під Нїмеччиною, се не має основи, се инсинуація. Длячого Польща, відбудована при помочи Нїмеччнни, отже вдячна Нїмеччинї, мала бути би небезпечнїйша нїж Россія? Польща, хоч-би лише в границях з 1772 року, не дорівнала би силою Россії. По що-ж страшити Берлин сусїдством границї польскої? Впрочім нова Польща буде мусїла передовсїм віддати ся цівілізаційній [?] роботї в своїх всхідних литовских і руских [!] княжествах, старатись о належне укріпленє тих провінцій і здобути собі сильну позицію над Чорним морем. При тім буде мусїла боронитись перед ревіндікаціями россійскими. ...А Нїмеччина з відбудованя Польщі лише би скористала, бо н. пр. могла би значно зменшити свою армію."

 

Як бачимо, вже геть будує ся Польща — від Австрії бере ся Галичину, европейску Россію розшматовує ся на дві половини, рускі провінції цивілізує ся [т. є. польщить ся — ut docet Галичина], укріпляє ся, здобуває ся сильну позицію над Чорним морем і т. д. Меіn Liebchen was willst du noch mehr?

 

Але як сказано: Leicht bei einander wohnen die Gedanken, doch hart im Raume stossen sich die Sachen... Чи "утопія" — як називає кн. Бісмарк гадку відбудованя Польщі — "сповнить ся" коли чи нї, поки-що самі тоті голоси польскі викликують навіть у толєрантних доси до Поляків кругах нїмецких в Австрії огірченє, що — мовляв — Поляки тим зраджують, що их "австрійскій патріотизм" не єсть безусловний і лиш дочасний; що они посягають на теріторіяльну цїлість Австрії і Нїмеччини; що они компромітують союз тридержавний, підсуваючи єму замість характеру дефензивного офензивний против Россії, через що може нарушитись мир европейскій — і т. д. Конець кінцем супротив тих голосів польских відозвав ся загальний нїмецкій голос також в Австрії: "Eine polnische Frage, wie sie da aufgerollt werden soli, existirt nicht!"

 

Для нас Русинів, розуміє ся, дуже цїкавий той бік справи, що Польщу відбудовує ся на землях руских аж до Чорного моря і "цивілізує ся" рускі землї... очевидно навіть не питаючи Русинів... Давна исторія! а звістно, що Поляків исторія нїчого не навчила...

 

Дѣло

29.09.1894

До теми