[З архіепархії львівскої.]
Гадка про віче руских священиків обняла вже майже кождого духовного і кождий глядить на сю першу в исторії руского духовеньства подїю очима повними надїї. Щораз більше священиків бере ся за перо, щоб і свою гадку подати, що-раз більше виринає справ, котрими віче має заняти ся. Тілько чи не за много тих гадок? чи не за много справ? і чи не за много покладаємо на віче надїї?... Коли-б ми зібрали всї проєкти, пляни, гадки, справи, то побачили-б, що заносить ся нїби на конґрес реліґійний в Чікаґо, де чотирнацять днїв треба було для вислуханя різних рефератів. На мою гадку нам нїяк розводити ся над дуже многими річами.
Віче руских священиків має мати на цїли передовсїм матеріяльні відносини духовеньства, а тую річ я роздїлив би на три части.
І. Полїпшенє биту матеріяльного.
Під сю рубрику підтягнути всякі доляганя, почавши від найбільше пекучих ран аж до найменших болячок. І так:
1) Підвисшенє конґруї взагалї — чи то щоби піднесено єї просто до якогось максімум з днем канонічної институції, чи через розклясованє парохій на кілька кляс, чи через впровадженє яких пятилїтних або трилїтних проґресивних додатків.
2) Цїлковитий опуст доходів епітрахильних, а натомість
3) Знесенє дотихчасового патенту Іосифиньского, а заведенє такс так точно означених, щоби сторони з гори знали, чого за певну квоту грошеву від священика домагати ся.
4) Опуст що-найменше 30% з доходів катастральних від грунту, єсли грунт єсть в прилученій до парохії громадї.
5) Точне виконуванє розпоряджень консисторіяльних що-до права убіганя о більші парохії перед десятьма лїтами служби, котре то розпорядженє до одних примінює ся, инших не дотикає. З тою точкою мусить бути сполучений і постулят.
6) Розклясованє приходів.
7) Податки грунтові нехай фонд сам оплачує просто до ц. к. кас.
8) Знесенє устави конґруальної, котрою священики зобовязані правити служби Божі за лєґати при поодиноких церквах, а стіпендії вчислюють ся в конґруу.
9) Конґруу повинен священик побирати з гори за місяць будучій.
10) Уреґульованє интеркалярійного часу на відповіднїйшу пору, позаяк 25-ий марта єсть найнедогіднїйшій, а далеко лїпшим був би 1-шій вересня або 1-шій сїчня.
11) Право зниженя священикам цїни білєтів їзди зелїзницями державними, як се мають войскові і урядники державні.
12) Піднесенє уряду деканального до ббльшои поваги а доданє тому-ж крім значного підвисшеня пенсії сотрудника платного з фонда реліґійного.
13) Департамент духовний в ц. к. намістництві обсадити кількома священиками, бо много справ не полагоджує ся просто, але через консисторії, котра то дорога буває нераз дуже довга.
II. Справи вдів і сиріт священичих.
"Заложенє для вдів і сиріт фонду пенсійного правительством, але в той спосіб, щоби досихчасні фонди остались виключно в руках духовеньства, а в имени єго няй би архієреї роздавали осібні запомоги для вдів обтяжених більшим числом дїтей.
2) Знесенє добровільних а майже силою вимушуваних датків в користь досихчасових институцій "фонди запомогові", які то датки великим тягаром падуть на священиків при всяких нагодах — женитьби, институції, увільненя від конкурсу і т. д.
III. Справи дотикаючі прикрих відносин духовеньства руского.
1) Секатури що-до надзорів зі сторони власти політичної а також і зі сторони тих, котрим ц. к. староства поручують инспекцію над відправою богослуженя, над дзвоненєм підчас того і т. д. [Справа шанованя свят і обряду взагалї не належить до віча, бо оно вже заґарантоване законами конституційними, а річ ся належить до Ординаріятів з уряду.]
2) Уреґульованє взглядно зміна устави конкуренційної в користь парохіян.
3) Заложенє товариства запомогового для будови церквей руских.
4) Знесенє патронатів приватних.
4) Помноженє числа капелянів войскових і установленє двох парохів при ц. к. армії, а то в обох половинах Австро-Угорщини.
5) Введенє якогось приличного "главохранилища" підчас функцій духовних.
6) Занятє долею дяків і приниманє лиш кваліфікованих.
7) Узисканє як найбільше стіпендій для богословів, котрі могли би образувати ся поза границями держави.
8) Радикальна зміна студій богословских на всеучилищах, розширенє их і виклади на рідній мові.
9) Заложенє порядної часописи місячної для духовних.
Кромі того нехай кождий ще й своє подасть, сли уважає се за одвітне. Я думаю, що віче не повинно займати ся иншими справами, що не входять в круг повисших ґруп. Справи політичні треба полишити на боцї, бо они не належать виключно до священиків. Так само не належать до віча і справи реліґійні, бо их боронить св. отець і епископат. Що-до справ обрядових — то ті достаточно уложені, а що тут і там лучають ся "душехватства", се вибрик, котрий можна також підтягнути під ц. к. §§-и. Без лиха не може світ истнувати, а против него є права. Кождий стан має своє, а нема села без болота. Впрочім маємо на се консисторії, то відносїм ся до них і полагодженє лишім им. В тім то й біда, що коли латиньскі консисторії бувають засипувані жалобами на руских священиків на темат "душехватства" — то руске духовеньство з якоюсь апатією иногдї доходячою до сервілізму, глядить на то, як 90% интеліґенції і міщаньства руского переходить на латиньскій обряд через хрещенє своїх дїтей, котрі опісля тонуть в морю польскім. Робім і ми так як роблять ксьондзи польскі, а увидимо, хто кому кривду робить! А так — то рускі консисторії навіть не можуть відплатитись латиньскимь pięknem za nadobne. Латиньске духовеньство поступає особливо по менших містах і місточках так, що мимоволї нагадує ся нам порівнанє... з мішком. Тож против тої акції треба би поставити реакцію. Заходить тепер питанє: як має духовеньство поступити з огляду на віче з епископатом? чи віднести ся до него о "согласіє", чи лише повідомити єго. Безперечно є справи, що-до котрих, аби могли увійти на дорогу успіху, треба би порозумітись з нашими архипастирями. Можна-б засягнути доброї ради о напрямі тих справ, але з огляду, що і до Ординаріятів будуть ставлені деякі петиції або через них до инших властей чи тїл законодавчих, то вистане епископат попросити до участи і о благословенє.
Що-до місця збору — то єдине на се є Львів.
Дїлити на діецезії або й деканати — значило би відложити справу auf die lange Bank. Що иншого віча повітові, для народу взагалї, а що иншого збори одного стану, котрого члени всї спільний оден мають интерес. Львів кваліфікує ся найбільше передовсїм тому, що лежить немов по серединї галицкої Руси, а друге й то, що по инших містах не збере ся стілько участників та й нема відповідного приміщеня анї на мешканя, анї на наради іn рlеnо і поодинокими комісіями.
Ходить лиш о вибір найвідповіднїйшого часу. Многі домагають ся, щоби віче ще сего року відбуло ся. Вся возможна... але треба нам числити ся і з грошем і з часом. Сего року вистава вправдї не піднесла цїни прожитку, [чого доказом щоденні анонси Нафтули], але цїна мешкань підскочила незвичайно. А по друге: Чи не волить кождий пійти на виставу, як пересидїти два-три днї, слухаючи рефератів або працюючи в комісії? Тож не забуваймо й на се, бо і тут наша славна рівнодушність могла би взяти гору. Тож радше відложім сю справу до мясниць зимних. Мине обава холєри [то й ц. к. власти не зможуть зробити так, як в Теребовли] а тимчасом возьмім ся серіо до приготовлень: завяжім комітет, огляньмо ся за людьми працї, а многоглаголанє залишім, бо се нам долї не получшить...
Дѣло
08.09.1894