Чужі народи на Україні.

Коли порівняємо українську етноґрафічну територію з німецькою, французькою або італійською територією, то бачимо, що українська територія не виказує такої однородности населення, як тамті три. Тут бачимо власне побіч українського народу, який є значно переважаючою більшістю в порівнанню з цілим населеням, також инчі народи, "інородців". Виходить так, що коли Українців є 71%, то на інородців припадає 29%.

Цей відсоток інородців, хоч він напевно прибільшений при обчислюванню населення, то однакож він все таки значний і наслідком цього справа інородців на Україні займає визначне місце при обговорюванню національної справи.

Зрештою інородці на Україні не тільки відіграють важну ролю завдяки своїй численності, але також наслідком цього, що деякі з них, а власне Москалі і Поляки, представляють значну економічну силу, яка дає їм визначне суспільне становище.

Усе те не можна вважати корисним фактом. Ця ріжнородність населення утруднює будовання української держави і вона викликує цілий ряд питань, як уложити національні справи на Україні. Але вона навіть має в собі небезпеку, яка лежить в тому, що інородці можуть в українській державі бути чинником, який не буде тісно в'язати себе з українською республікою і шукати зв'язі поза границями держави, в якій вони живуть. Це треба віднести особливо до Поляків і Москалів, як би вони знайшлись в українській державі.

Невдоволення з порядків в українській державі може дуже легко напровадити їх на думку шукання опори чи то у Польщі чи у Росії.

От з тих усіх оглядів справа інородців на Україні є справою дуже важною, а це буде повним оправданням, що ми хочемо власне дещо сказати про цих інородців.

Коли бачимо, що українська територія є менше чистою під національним оглядом, чим на приклад французька, італійська або німецька, то причина цього лежить в нічим иншім, як тільки в історичних обставинах, які переживала наша територія.

Коли взяти на увагу цілу територію, де Українці мають чисельну перевагу, то покажеться, що населення цеї території числило в 1914 році 46,012.000 душ. З цего виходить, що як би Українська Республіка обіймала цілу українську територію, то наша держава займала би четверте місце щодо чисельности населення між великими державами в Европі. Нашу державу перевищалиби тільки Велика Британія, Німеччина і Росія. Між цими сорока шістьма міліонами є Українців коло 36 міліонів і 800 тисяч. Українців, які мешкають поза межами української території, тут не рахуємо. Всіх Українців на світі є коло 40 міліонів. Це велике число має тим більше значіння, що з ним не можуть зовсім рівнятись інородці на Україні. Коли інородців на українській етноґрафічній території понад девять міліонів, то зважити треба, що цих девять міліонів не припадає на один чи два народи, а на всі народи, які живуть між Українцями.

З чужих народів на Україні живе найбільше Великоросів. Їх є коло 5,400.000, це значить 11.7% цілого населення. Найбільше є їх в північно-східній части української території, а власне в цих частях Курської і Вороніжської ґуберній, які належать до української території, в Донській области, в полудневій Україні, так званій Новоросії й на Підкавказю. Зрештою в инших українських землях є їх дуже мало і вони мешкають головно по містах, а в Галичині і на Угорській Україні нема їх зовсім.

Ця великоруська кольонізація є власне наслідком історичних обставин. Аж до часів Переяславської умови з 1654 року не було на Україні Великоросів, не рахуючи, очевидно, незначних виїмків. З того часу зачалась великоруська кольонізація. Насамперед прийшло туди багато всякого рода московських урядовців, московське військо, за ними московські торговці, ремісники, тощо. Зрештою, з хвилею, як московський вплив ставав чим раз більшим, українські вищі кляси московщились і тим способом повстало на Україні московське дворянство зложене з родовитих Великоросів, але у великій частині зі змосковщених Українців. Опісля лише московська народня маса взяла участь у кольонізації України. Це сталось тоді, як Донецька область стала безпечнішою від татарських нападів у XVIII століттю і як по знищенню кримської орди мала зачатись у XIX століттю кольонізація в полудневій Україні.

Тим способом політична звязь з Москвою принесла нам цих 11.7% великоруського населення і викликала факт, що наші міста у центральній і східній Україні дістали московський вигляд.

Другим по числі не-українським народом на Україні є Жиди. Їх є коло 3,800.000 душ і вони становлять 8.2% цілого населення України. Але вони не розміщені по цілій території рівномірно. Територія на захід від Дніпра вказує коло 12.5% жидівського населення, а Лівобережна Україна вказує понад 2%. Ця ріжниця походить з того, що за часів царського пановання Жиди не мали права мешкати на Лівобережній Україні, а зрештою вона є також наслідком історичних обставин. Густота жидівського населення є значна тільки на цих територіях, які колись належали до польської держави. Зрештою Жиди творять майже тільки міське населення.

Коли Жиди прийшли на Україну, це годі сказати. Припускати можемо однакож, що в часах повстання Київської держави вони вже були на нашій території, а за княжих часів вони вже були напевно. Зайшли вони від полудневого сходу, від Кавказу. Але сильніща жидівська кольонізація зачалась на Україні лише в XIV століттю і цим разом ішла вона з Польщі.

Третім що до числа народом між інородцями є Поляки. Їх число виносить на українській території 1,700.000 душ, це є 4% цілого населення. Вони теж не розміщені рівномірно. Найбільше їх у Галичині, бо там їх коло 900.000 тисяч, цебто 19% цілого населення на Галицькій Україні, а на Угорській Україні їх нема зовсім.

Існовання Поляків на українській території є знов наслідком історичних обставини. Цей факт, що велика земельна власність на українскій території знаходиться у великій части в польських руках, показує, що ця часть України перебула власне польське пановання, пановання польської шляхти на Україні.

Ця польська кольонізація є старшою від московської. Вона зачалась у другій половині XIV століття, значить на триста років скорше, чим московська.

А це ще треба завважити, що з виїмком західних українських земель ніде не мешкають Поляки масово, а є розкинені між українським населенням.

Після Поляків найбільші числом є Німці. Їх налічують на українській території коло 870.000 душ, це є 1.9% цілого населення України. Вони також не живуть ніде масово, а розкинені по українській території. Найбільше їх на полудневій Україні, в Чорноморщині, а власне в Акерманськім повіті (16.3%), Одеськім (10.3%) і Тираспільськім (9.8%), Бердянськім Таврійської ґубернії (7.8%) і Маріупольськім повіті Катеринославської ґубернії (7.5%). Побіч цього є значніще число Німців у Холмщині і на Волині. У Холмськім повіті є їх 13.3%, у Луцькім 12%, Новгород-Волинськім: 10.9%, Житомирськім: 10.8%, Ровенськім: 8.9%. Зрештою Німці розкинені по українській території й тільки у Стрийськім повіті є їх не значне число (4%) а так само у Торецькім повіті в Мармароші (4.8%).

Німецька кольонізація відбулась два рази на Україні. Перший раз вона відбулась тоді, як на Україні зачали розширятись польські впливи. Це сталось насамперед в XIV століттю у Галичині, хоч треба признати, що Німців стрічаємо н. пр. у Львові ще за часів українського пановання.

Далеко численніщою була друга німецька кольонізація з кінця XVIII століття. Тоді наслідком підмоги з боку австрійського правительства прийшло багато німецьких кольоністів до Галичини і Буковини, а за Катерини II прийшло їх багато до українських земель над Чорним морем. Протягом XIX століття йшла в Росії німецька кольонізація дальше.

З цього виходить отжеж, що існовання німецького елєменту на українській території треба в'язати головно з другою німецькою кольонізацією з кінця XVIII і XIX століття. Тим способом німецька кольонізація є свіжим прибутком на Україні, так само, як великоруська кольонізація в Чорноморських степах.

Про инші народи, які у малім числі є розсипані на українській території, говорити не будемо. Вони не мають зрештою більшого практичного значіння. Згадати тільки треба про Румунів, яких знаходиться на українській території понад 400.000, цеб то 0.9% населення. Ці румунські кольонії розтягаються на прибережнім поясі полудневої України, доходять значніщими ґрупами до Дніпра, але вони заходять і до Лівобережньої України і до Донської области.

Тим способом етноґрафічна картина української території є, як бачимо, дуже розмаїтна, а побіч Українців входять в гру чотирі народи: Великороси, Жиди, Поляки і Німці. Ця розмаїтність нашої території, існовання інородців у нас, є наслідком нашої історії. Тут відбилась дуже вправно наша минувшина. Московська кольонізація вказує на московське пановання, так само як польсько-жидівська вказує на польське пановання на Україні. Словом, на Україні тому так багато інородців, що над Україною довший час панували інородці: Поляки й Москалі. Це було власне причиною, що колишня чисто-українська територія втратила свою етноґрафічну єдність.

[Український прапор, 27.08.1919]