Від сьогодняшнього числа міститимемо в нашім фейлєтоні ряд заміток про наше державне господарство. Автор їх, визначний знавець національної економії, брав сам участь у працях ліквідаційної комісії у Відні та мав змогу приглянутися творчій праці таких державних новотворів, як Чехо-Словаччина, Югославія й ин.
І.
Українська держава важко хора. Хвороба прибрала вже такі форми, що ми поважно боїмося о її життя. Якраз тепер переживаємо крізу (перелом) і негайна допомога необхідна. Дотеперішні лікарі вживали невідповідних ліків, бо інакше не булиб ми в такім важкім положенні.
Добрий лікар поборює не прояви хвороби, але її причину. Оден приклад: Людина важко захворіла. Має високу горячку, корчі і т. д. Лікар записав цілу купу ліків, пробував навіть гіпнози (вмовляв, що людина здорова), та все даремно. Закликали иншого лікаря. Він оглянув докладно хворого, оглянув і ліки, які хворий заживав тай — усі викинув через вікно. А хворому записав три ложки рицинового олійку — на прочищення. За два дні хорий ходив і сміявся. Був здоров.
В подібнім положенні як той хворий знаходиться українська держава зі своєю валютовою хоробою. Говорили, що дорожнеча походить у нас відти, що нема дрібних грошей. Невдовзі надрукували міліони дрібних грошей. Але дорожнеча не меншала, тільки росла. Не помогли й національні гроші. Підвисшено платні — дорожнеча дальше росла. І дальше печатано міліони грошей, уже мабуть без застанови, що з цего вийде. А люде втратили всяке мірило вартостей. Хто мав колись в кармані 10 карбованців, має сьогодня тисячі й думає, що він багатий. Жебраки стали позірно міліонерами, а заможні люде — дійсними жебраками. Коли пачка сірників коштувала колись два шаги, а тепер коштує 10 гривень, то ясно, що одна гривня має значіння колишнього не цілого шага, тільки 2 десятих частин одного шага. Але приймім, що одна гривня має значіння цілого шага. Це значить, що хто має міліон гривень, в дійсности має їх лише 10 тисяч у відношенні до цін річей, конечно потрібних, і який з нього міліонер? А возьмім інакший приклад: Людина тяжко працювала й щадила ціле життя та при щасливих обставинах доробилася майна: мала сто тисяч гривань. Могла жити з відсотків грошей зложених у певних руках. 2 проц. від сто тисяч дає річно 2 тисячі гривень. Колись могла з них вижити ціла сімя, тепер їх треба видати за оден тиждень на сухий хліб. Треба нарушити зложений гріш. За кілька місяців він розійшовся — і старій людині, яка ціле життя працювала й складала гріш до гроша, прийдеться хиба обдертій і голодній, витягати руку по милостиню.
Так виглядають овочі комунізму. Його ліки показалися невідповідні. З гіпнози (самообману) не будемо теж ні ситі ні одягнені. Остає тільки одно: пошукати иншого лікаря і инших ліків, може й таких, які ми вже викинули на сміття. Але може ці ліки покажуться лучшими від самообману.
Коли провідник провадить нас по небезпечних гірських плаях, то не досить, щоб він мав добру волю й відвагу. Треба ще й досвіду. Інакше ціле товариство разом з провідником упаде в пропасть.
(Далі буде).
[Стрілець, 19.08.1919]
(Дальше)
Недавно ще мали ми дуже малу теріторію і дуже малі засоби товарів. Довозу не було ніякого, а число консументів зросло через прихід Галицької Армії і галицьких виселенців. Зростав попит, а маліли засоби. Не було поліційної влади, яка перешкодилаб підбиванню цін. Наслідком того підскочили ціни до казочної висоти, державні папери втратили свою вартість. Розходи більшали, а не було приходів. Справа покращає аж тоді, як збільшимо жерела доходу і як будо змога отворити і управильнити довіз ізза границі.
На разі мусить кожний український горожанин, якому лежить на серці народня справа і його власний добробут, одне знати, а саме, що армія зі зброєю в руці є тою одинокою силою, яка приверне нашій валюті належну вартість.
Як це розуміти? Армія зводить з ворогом геройські бої, поширює нам теріторію і побільшує державі жерела доходу. З другого боку виставляє нам перед світом свідоцтво державної сили. Довіря здобуває собі лиш сильний, а не слабодух. Це знає навіть і мала дитина. Тому то у власнім інтересі кожного, що дбає про свій карман —не замикати його, але дати війську те все, чого воно необхідно потрібує до дальшої боротьби. Це не є ніяка жертва, лише чистий рахунок. Самі бачимо, що по кожнім нашім здобутку на фронті іде в гору курс нашого гроша. Як ми — так сказатиб — не мали жадної теріторії, ніхто за границею не брав наших гривень. Сьогодня, коли наші війська взяли Київ, осягнули наші гроші за границею поважний курс. Це не заслуга наших фінансистів, лише наших хоробрих військ на фронті.
Як нам наше військо звільнить від ворогів усю нашу землю і заведе в нашім краю безпеченство життя і майна, тоді навяже з нами світ торговельні зносини, чим піднесеться знов вартість нашого гроша і кождий з нас стане дійсно богатим.
Отжеж ясно, що хто не дає нашій Армії того, що вона потребує, той є злочинцем на власнім народі і не дбає про свою власну шкіру.
За військовими здобутками слідує урегулювання грошової справи.
(Далі буде)
[Стрілець, 02.09.1919]
02.09.1919