Бітломани відзначили 50-річчя знимки Abbey Road, спацеруючи зеброю.

Сотні бітломанів зібралися нині на найвідомішій у світі "зебрі", щоби відзначити 50-річчя славетної знимки на конверті бітлівського альбому "Abbey Road".

 

 

8 серпня 1969 року об 11:35 поліція на десять хвилин перекрила Еббі-Роуд — доволі насичену вулицю в північному Лондоні, що є частиною шосе В507, — щоб уможливити бітлам фотосесію. Шотландський фотограф Аєн Макміллан встиг, стоячи на драбині-стрем'янці посеред вулиці, зробити шість знимків групи на пішохідному переході біля їхньої студії звукозапису. П'яте фото (його вибрав Пол Маккартні, оглянувши з лупою всі знимки) прикрасило — і це не фігура мови — одинадцятий студійний альбом The Beatles, що вийшов на п'ятдесятий день після цієї події, 26 вересня 1969 року.

 

 

На фотографії група йде "зеброю" один за одним, переходячи вулицю зліва направо: Джон Леннон в білому на чолі, а потім Рінго Старр в чорному, босий Пол Маккартні та Джордж Гаррісон в джинсах. Маккартні йде не в ногу з іншими, із заплющеними очима і з цигаркою в руці (яку в наш час здорового способу життя часто затушовують). Крім Гаррісона, решта троє — в спеціально спроєктованих модельєром Томмі Наттером анцуґах.

 

 


(клікнути для збільшення)

 

Композиція знимки дала тоді нову поживу для конспірологічної теорії про смерть Макартні 1966 року в автокатастрофі; чутки про це — "Paul is dead" ("Пол є мертвий") — циркулювали ще з 1967 року. Всю композицію прихильники теорії сприймали як символічне зображення "похорону Маккартні", оскільки він був зображений з заплющеними очима, босий і не в ногу з іншими, сигарета в правій руці (а Пол — всі ж знали — лівша) як "цвях у труну". "Похоронну процесію" очолював Леннон, одягнений в біле, як священнослужитель; Старр був одягнений в чорне, як трунар з похоронного бюро; Гаррісон в джинсах — зрозуміло, гробар.

 

Зліва на знимці поруч з пішохідним переходом припаркований білий фольксваген-"жук", який належав мешканцю багатоквартирного будинку навпроти студії звукозапису. Після випуску альбому номерний знак (LMW 281F) цього фольксвагена постійно крали, сам номер нумерологічно в рамках теорії "Paul is dead" відчитували як 28IF: Маккартні було б 28, якби він жив.

 

Справа стоїть машина поліції, біля неї випадковий перехожий, Пол Коул з Флориди, що акурат був на вакаціях у Лондоні. Сам же Пол Коул зауважив себе на обкладинці альбому тільки через кілька років, а тоді музиканти здалися йому схожими на божевільних.

 

 

Нині "жук" стояв на своєму місці, а на вулиці час від часу виникав корок, бо десятки фанів ходили "зеброю" для сувенірних фотографій і селфі. "Зебру", правда, ще у 1980-х з причин управління вуличним рухом перенесли на кілька метрів, що не завадило в грудні 2010-го оголосити її культурною історичною пам'яткою Британії.

 

Abbey Road, визнаний читачами Rolling Stone кращим альбомом Beatles, був єдиним з оригінальних британських альбомів групи, який не вказував ні імені групи, ні назви альбому на конверті: всі знали, що це The Beatles і що це "Abbey Road". Він став останнім, який записали всі учасники групи разом ("Let It Be", хоч вийшов пізніше, писався раніше), і на ньому є треки, написані кожним з бітлів: "Come Together" Леннона, "Here Comes The Sun" Гаррісона, "Maxwell's Silver Hammer" Маккартні і "Octopus's Garden" Старра.

 

Добра нагода послухати їх нині.

 

 

 

08.08.2019