Від коли людський рід пише свою історію, не було ще в історії ні одного народа такої Голгофти, яку тепер переходить галицька вітка українського народу. Ляцькі злодії й грабіжники при француській допомозі загарбали галицьку землю і знущаються там над українським народом — а галицьке військо мусить іти воювати проти другого ворога — проти московських більшовиків. Воно мусить іти проти них, хоч усі його думки в Галичині. А мусить длятого, бo лише тоді відвоює свою дорогу Галичину, коли поможе Великій Україні скріпитися й відібрати Київ та Одессу. Інакшого способу нема.
І йде це галицьке військо нескінченими шляхами Великої України. Йде і переходить безліч українських сіл. І бачить в них безліч молодих, здорових людей, які сидять дома й не боронять Рідного Краю перед чужими грабіжниками. Чому так діється? Тому, бо тутешній простий народ не має національної свідомости такої, як у Галичині. Якби він мав таку свідомість, то ми малиб Україну міцну і велику від Вислока по Кавказ, а кождий ворог дрожавби перед нами.
І тому перше завдання галицьких військ: по дорозі освідомляти тутешню молодь в національнім дусі. В тій ціли треба звертатися передовсім до молоді, так до хлопців як до дівчат, бо й вони мають великий вилив на піднесення національного духа. Треба їх учити національних пісень. Особливо "Не пора" і "Ще не вмерла Україна" повинні лунати з уст молоді в кождім селі, в якім стояли галицькі частини. Це мати-ме далеко більше значіння, чим на перший нагляд здається.
Про потребу дісціпліни кождий розуміє. Коли тутешній народ побачить, що галицькі жовніри шанують і слухають своїх старшин, то це більше нам поможе в сій країні, чим найбільший натиск на села.
Ніяким чином не сміють галицькі старшини й жовніри опускати рядів своєї армії й переходити до армії наддніпрянських Українців. Бо колиб через те ослабилася галицька армія, тоді Галичині грозить затрата. Памятаймо, що галицьке військо представляє тепер галицьку державу. Воно має колись разом перейти знов Збруч так, як переходило його опускаючи Галичину.
Коли це памятатимемо, тоді здобудемо для України вікно до світа — Одесу і золоту столицю — Київ. Одеса дасть нам доступ до моря а з тим можність довозу муніції й одягу для війська й для всего українського народа, без чого ми не годні ні Великої України освободити від більшовиків, ні Галичини відібрати від Ляхів. Київ дасть українському урядові формальне право перед світом, говорити як володар України.
В хвилі, коли перші галицькі патрулі дійдуть до Одеси й побачуть море — нехай знають, що побачили можність відвоювати найдорожшу для них Галичину. А в хвилі коли галицькі патрулі побачать золоті верхи київських церков, нехай знають, що побачили підпис і печать під великою грамотою історії, яка запише: Ви здобули Самостійність Українській Державі.
Розумним словом до молоді свого народа, мечем до ворогів, дісціпліною до себе — здобудемо все що нам належиться. Тому витрівало вперед!
Стрілець
03.08.1919