Криниця, сонях та молоко – ці три слова приходять на думку при згадці про Михайла Журавля, генерального директора Одеського культурного центру. Як він сам розповідає, криничний журавель є в основі його прізвища. «Сонях» – театральна студія у Рівному, яку він заснував 2000 року. А «Молоко» – фестиваль театрів, який з його ініціативи цьогоріч вже вдванадцяте відбувся ув Одесі.
«Примари» «Вільного театру» (м. Одеса)
Десь у бетонних нетрях промислової Одеси, далеко від моря й гамору туристів, на вулиці з гордим українським іменем Василя Стуса, через дорогу від Малинівського районного суду ви побачите обриси червоної корови з написом «Молоко». Рухайтесь далі й ви потрапите у просторе приміщення, в центрі якого «єдиний острівець прохолоди в спекотній Одесі» – основна сцена Одеського культурного центру зі зручним глядацьким залом, де щороку можна побачити вистави учасників Фестивалю театрів «Молоко».
Назар Журавель на відкритті фестивалю
Ще є камерна сцена і різні локації (наприклад, цьогоріч «Літературна сцена» запрацювала у холі), бо під час «Молока» кожен клаптик території тут фестивалить. А ще це дуже родинний осередок. Не лише тому, що тут багато дітей і цього року вони всі виходили на сцену на відкриття, а й через те, що сюди щороку приїжджають друзі, які вже стали практично родичами. Наприклад, незмінні члени журі – заступник директора Закарпатського академічного обласного українського музично-драматичного театру імені братів Ю.-А. та Є. Шерегіїв, театрознавець Олег Зайцев та драматург Костянтин Корф. З обидвома Михайла Журавля поєднує давня дружба. З Олегом Зайцевим вони навчались у Рівненському державному гуманітарному університеті на театральній режисурі, до текстів Костянтина Корфа Михайло Журавель звертався ще за часів «Соняха» у Рівному (він продовжив своє життя там, а ось Фестиваль театрів «Молоко» помандрував з ініціатором до Одеси, де й оселився), а тепер письменник прилітає з далекого Сієтлу (США) заради «Молока».
Фестиваль театрів «Молоко» у своєму відборі не поділяє театри на аматорські та професійні, тут зустрічаються, як за великим родинним столом, й імениті театрали, і школярі, які мріють про велику сцену. Традиційно кожен наступний фестиваль відкриває переможець попереднього. В цьому є якась неперервна тяглість. На вулиці Стуса в Одесі й досі не стих гомін захоплення «Лісовою піснею» у постановці Андрія Приходька Львівського академічного театру імені Леся Курбаса, яка отримала гран-прі минулорічного «Молока».
«Обиженные. Россия» Херсонського обласного академічного музично-драматичного театру ім. Миколи Куліша
На жаль, курбасівці не змогли приїхати цього разу й піднімав завісу цьогорічного фестивалю Херсонський обласний академічний музично-драматичний театр ім. Миколи Куліша (торік перше місце за виставу «Баба Пріся, або На початку і наприкінці часів») з новою виставою – «Обиженные. Россия» білоруського драматурга Андрея Курейчика в постановці Сергія Павлюка. Ця вистава викликала різноманітні емоції у фестивальної публіки, але видається, що нікого не залишила байдужим і в результаті отримала диплом у номінації «Краща режисерська робота».
Як говорить член журі «Молока» Олег Зайцев із Ужгорода: «Фестиваль відбувся, якщо на ньому є хоча би три варті уваги вистави». Була така, з цінністю якої погодились точно усі, кому вдалось потрапити на камерну сцену та витримати те, що майстер з ремонту кондиціонерів туди запізнився, і це, можливо, додало емоційного градусу й без того потужному дійству, у центрі якого лише один актор.
«A Morphine» від «ProEnglish Theatre» (Київ)
«A Morphine» за твором Михайла Булгакова – моновистава актора Юрія Радіонова та режисера Олександра Боровенського, засновника «ProEnglish Theatre». Хореографом даного міцного тандему є Олексій Скляренко, і пластика в цьому англомовному дійстві відіграє важливу роль, допомагаючи актору наче перетікати у різні стани, заповнювати собою, як рідиною, простір й енергетично перетворювати його у стан одного спільного оголеного нерва. Добра англійська, чудова фізична форма й здатність до просто метафізичних метаморфоз цього актора із зовнішнім стовідсотковим попаданням у ідеали дівчат-підлітків – вражають.
«A Morphine» від «ProEnglish Theatre» (Київ)
У цій виставі не впізнати героя телесеріалів, чи навіть Оскара з вистави «Оскар – Богу» за романом Еріка-Еммануеля Шмітта Київської академічної майстерні театрального мистецтва «Сузір'я», яка отримала гран-прі “Молока” у 2012 році. Не втягуючи в буквальному розумінні нас у в’язкий світ свого героя, не заграючи з публікою, Юрій Радіонов попри те емоційно задіює нас так майстерно, як і персоніфікує червону мереживну сукню. Ця робота заслужено відзначена дипломом у номінації «Краща чоловіча роль» на Фестивалі театрів «Молоко – 2019», а сам Драматичний театр «ProEnglish Theatre» з м. Києва, який показав цьогоріч ще п'єсу «The Birthday Party» Гарольда Пінтера, отримав диплом за «Кращий акторський ансамбль».
«The Birthday Party» від «ProEnglish Theatre» з м. Києва
Отже, окрім вже згаданих вище відзнак, за результатами голосування журі приз глядацьких симпатій отримав Івано-Франківський національний академічний театр ім. Івана Франка за виставу «Енеїда», І місце (основна сцена) – Дніпровський драматичний молодіжний театр «Віримо!» за виставу «Забути Герострата», І місце (камерна сцена) – Київський національний університет культури і мистецтв за виставу «Святі», ІІ місце – Молодіжний драматичний театр (м. Чернівці) за виставу «Діти SOS».
«Людвіг+Тутта» Івано-Франківського академічного театру ляльок ім. Марійки Підгірянки
«За вагомий внесок у розвиток театрального руху України» був нагороджений «ТЕАТР 19» (м. Харків) за виставу «Звірячі історії», який завершував фестивальну програму в Миколаєві, адже цьогоріч і в цьому місті було «Молоко» і є вже плани продовжити це наступного року. Кращою дитячою виставою визнали «Людвіг+Тутта» Івано-Франківського академічного театру ляльок ім. Марійки Підгірянки, де грали діти, з органічністю та щирістю яких просто неможливо конкурувати.
«Краща жіноча роль» – Ірина Панів у виставі «Святі» Київського національного університету культури і мистецтв, відзнака фестивалю «за багаторічну працю та вагомий внесок у розвиток театрального мистецтва» – заслужений артист України Юрій Невгамонний за моновиставу «Осінь» («Театр на Чайній», м. Одеса).
«Забути Герострата» Дніпровського драматичного молодіжного театру «Віримо!»
Хедлайнером Фестивалю театрів «Молоко – 2019» був Миколаївський академічний художній російський драматичний театр з виставою «Тев'є-молочник». Власне цей театр і став головною фестивальною локацією у Миколаєві.
Відзнаки за участь отримали: Театр «Едельвейс» (м. Ізмаїл) за виставу «Коли я знову стану маленьким», Вокально-театральна студія «Голос Джельсоміно» (м. Одеса) за виставу «Алюзії», Театр «Грай» (м. Будапешт, Угорщина) за виставу «Оркестр», «Маріїнський театр» (м. Київ) за виставу «Віденська кава», Театр «БУ!» (м. Вінниця) за виставу «Королева краси», «Вільний театр» (м. Одеса) за виставу «Примари», Театральна студія «MAGG» (м. Київ) за виставу "Хлопчик-Зірка". Загалом було 17 колективів - учасників програми, відібраних з 94 заявок, поданих на конкурс і директор-батько фестивалю уже встиг оголосити, що 13-те «Молоко» відбудеться наступного року 3– 5 липня у Миколаєві та 6 – 8 липня в Одесі.
«Енеїда» Івано-Франківського національного академічного театру ім. Івана Франка
Цьогоріч також в межах Фестивалю театрів «Молоко» відбувся семінар на тему «Світлове оформлення вистави як мова режисерської виразності», організований спільно з НСТДУ. 19 учасників, серед яких режисери та художники світла, протягом 5 днів практично та теоретично знайомилися із прийомами оформлення вистав, новітніми зразками сучасної освітлювальної техніки. Керували цим освітнім процесом Євген Копйов, Олег Зайцев та Михайло Журавель. На завершення Андрій Лелюх та Дмитро Морозов отримали світлове обладнання компанії «Technology Group», як успішні слухачі семінару.
Цікаві локації Фестивалю театрів «Молоко»
Власне комфортною та цікавою є певна гнучкість Фестивалю театрів «Молоко», який попри свої традиційні цінності, експериментує з формою та змістом, не обмежуючи ні себе, ні гостей. Образно кажучи, тут, як за довгим родинним столом, хтось може затягнути якусь тужливу народну пісню й на диво Одеса приєднається своїми голосами. Так, як на мене, цьогоріч дуже в тему була «Літературна сцена», де відбулись зустрічі з Ілларіоном Павлюком, Юрком Позаяком, Русланом Горовим, Андреєм Курейчиком та Сергієм Осокою. І близько сотні українських книжок було продано, незважаючи на те, що в Одесі знову стає більше чути російську.
А ще був показ фільму «Позивний Бандерас» та зустріч з його сценаристами Артемієм Кірсановим та Сергієм Дзюбою, авторами також сценарію до стрічки «Заборонений», появу якої очікуємо восени. Та й були голоси, які підтримали «Ще не вмерла України ні слава, ні воля…» на відкритті фестивалю, через дорогу від Малинівського районного суду, далеко від моря й гамору туристів, але на вулиці з гордим українським іменем Василя Стуса.
Фото: Анастасія Канарська