З села.
Недавно подало "Дѣло" в новинках вістку, що оден деканат в перемискій дієцезії ухвалив на соборчику, щоби скликати віче священиків зі всїх трех дієцезій.
Подібний зїзд латиньского духовеньства скликано на сей місяць, а на сїм зїздї має по-при других справах вестись нарада: як би можна найскорше скрізь по цїлій всхідній Галичинї, а особливо на Поділю, побудувати костели, розумієсь на некористь нашого обряду і народности.
Длятого скликанє віча чи то зїзду всїх священиків наших трох дієцезій натепер річ дуже пекуча.
А в остатних часах нагромадилось у нас богато справ, а майже кожда гідна того, щоби над нею добре застановитись. Зі справ, над котрими годилось би призадуматись, наведу хоч кілька:
I. Заложенє товариства, котре би мало на цїли давати запомоги або й позички на відновленє й будову церквей. Про заснованє такого товариства вже другій рік говорить ся, однак справу до кінця довести годї.
II. Заложенє товариства — щось в родї асекурації для вдів і сиріт по священиках. Справу сю підношено вже і в часописях і на зібранях вдовичо-сиротиньского фонда. Два роки тому поручено управляючій комісії прибрати фахових знатоків, уложити статут і аd hoc скликати зібранє, однак до нинї нїчо о тім не чути.
III. Справа интеркалярна. По опорожненю парохії правительство не тілько що винаймає грунти ерекціональні тих парохій, котрих чистий дохід перевисшає платню адміністратора т. є. 360 зр., але в новійших часах маємо випадки, де староство винаймило грунт ерекціональний, котрого дохід і 100 зр. не перевисшив. Ц. к. староство винаймає грунт тому, хто дає найбільше, отже дуже часто жидам, а звістно, як така господарка нищить грунт і кілько через те поносить шкоди наступаючій парох. Для адміністратора се також велика кривда, бо не має на чім навіть одної корови на молоко удержати.
IV. Справа надаваня парохій.
V. Справа піднесеня конгруї.
При тім належить конечно уладити справу дяків. Вправдї є товариство дяків, однак они не в силі зарадити лихому положеню стану дяківского. Доходи дяків щороку меншають; роківщина, яку дають громади на удержанє дяків, чим раз меншає, так що на добрім приходї дяк ледви вижити може а про гірші нема що й говорити. Се причина, що дяків добрих, котрі справдї помагали би священикам в праци над просвітою, уморальненєм і піддвигненєм нашого народу та котрі розуміли би устав церковний, став чим раз менше.
Все те справи пекучі, а таких ще богато. Над всїми треба би основно застановитись та придумати способи, котрі би найскорше довели до цїли.
Що-до часу — то здаєсь найдогіднїйше було би скликати зїзд на конець вересня. Тогди вже по жнивах, по обсївах озимини, то й більше священиків могло би зїхатись, бо й біднїйшій, спродавши корець збіжа, скорше роздобуде на се гроша. До кінця вересня повних три місяцї — часу досить ще, щоби докладно обговорити справу, обробити і приготовити матеріял до наради. У вересню ще й семинар львівскій порожний, а нема сумнїву, що Впреосв. митрополит радо позволить, щоби в мурах заведеня участники зборів мали мешканє, а в музеях відбували ся наради.
Подаючи се під світлу розвагу Впов. моїх собратій, хочу в сей спосіб причинитись до розведеня над справою зїзду як найширшої дискусії. Достохвальну-ж Редакцію, котра все радо містить в "Дѣлі" дописи трактуючі справи духовеньства нашого, прошу о ласкаве поміщенє сего та о отворенє рубрики для обговореня тої справи.
Дѣло
21.06.1894