◦ ◦ ◦ ◦

Останнє число "Укр. Голосу" сконфіскувала державна прокураторія. Жертвою конфіскати упав артикул "Національний чад" і конець фейлєтону "Унія в давній Річипосполитій польській". — На підпертє видавництва зложили о. Волошин 20 К., Н. С. 300 К. Редакція дякує щиро за поміч.

Священики, учителі і селяни, котрі за оплатою принялиби українські діти на літний побут до свого дому, зволять подати свої адреси до Горожанського Комітету в Перемишлі, Народний Дім, вул. Костюшка. — Поміщаючи письмо Гор. Ком., надіємося, що наше громадянство поспішить бідним дітям з помочею і прийме їх під свій дах. Тих дітей буде більше число, бо як зачуваємо, зі Львова треба конче вислати більшу партію на літний побут. Тому то і численні зголошення конечні. Усуватися від того обовязку мабуть ніхто не буде, памятаючи на тяжкі часи. Трохи доброї волі зі сторони нашого патріот. священства, учительства і селяньства а всі діти знайдуть приміщення на селі — тим більше, що ніхто не бажає цього за дармо. Зголошені адреси будемо помішати в нашому часописі.

Краєвий союз польських суддів у Львові видав відозву до своїх членів, якою скликує віче до Львова. В тій відозві кажеться, що в схід. Галичині "sądownictwo musi być polskіem" а віче має рішити "czy і о ile życzymy sobie dopuszczenia do sądownictwa innych narodowości, a w szczególności narodowości ruskiei". (Gaz. por. з 2/6). — Думаємо, що коментарів до цієї енунціяції непотрібно, хіба пожелатиби фаховому товариству фахового такту, бо цього вимагає високе звання членів.

Зелені свята були сумні для львівських Українців. Заборонено їм церковні хори і традиційні процесії в часі свят. Повторилась подія з р. 1582.

Про львівський університет подає нам один з наших прихильників такі вістки: Протягом війни змінилися відносини між персоналом львівського університету не до пізнання. Обильне жниво між професорами зібрала в останніх пяти роках смерть. В тім часі закінчили життя професори: Рошковський, Гадачек, Блят, Марс, Кручкевич, Цєсєльський, Нусбавм-Гіларович, Опольський, Рачинський, Герман, Бікелєс, Пузина і два емерити: Янович і Балясіч, разом отже чотирнайцять осіб. На емеритуру перейшов професор Фінкель. Одначе більше, як смерть, прорідила ряди професорів еміґрація на инші університети (варшавський, краківський, познанський, пулавський), або на відвічальні становища в польській державі. З фільозофічного виділу перенеслися зі Львова професори: Ромер, Закшевський Константин, Калєнбах, Сайдак, Сєрпінський, Лукасєвич (міністер просвіти у Варшаві), Вуйціцький, Вайберґ, Порембович, Дембінський, Ашкенази, Каспрович, Ніклєвський, і доценти: Блаховський, Вітвіцький, Семкович, Кляйнер, Янішевський, Пецольд, та лєктор др. Орловський, paзом отже двайцять осіб. З правничого виділу приняли становища у Варшаві проф. Абрагам, Домбковський, Бузек, Цибіховський і Лєсковський (отже пять людей) а медичний виділ покинули Ант. Ґлюзінський, Бондзинський, Рідіґер, Дмоховський і Кучера (Чех), отже знова пять осіб. Так отже крім чотирнайцяти людей, які померли і одного, що пішов на пенсію, ще трийцять осіб покинуло львівську Alm-y mater. Дійшло до цего, що на фільозофічному виділі нема професорів ботаніки, математики (на цій катедрі є двох доцентів), романістики, та що в тільки один історик (проф. Стан. Закшевський). Замітне, що найбільше запопадливо дбали про нові становища ті професори, які ще недавно горлали, що їх обовязком видержати у Львові і боронити культури "kresów". На що-йно згаданих прізвищах професорів число еміґрантів не покінчиться. Деяких хвилево покарано за те, що на фільозофічному виділі надано почетний докторат архикнязеві Фридерикові. Річ ясна, що приросту кандидатів на професорів кращої наукової марки нема та що в дійсности з дуже поважних дослідників, між Поляками остав на львівськім університеті чи не одинокий проф. Бальцер. Замітне, що знаменитий бактеріольоґ, проф. др. Павло Кучера (Чех) не думав кидати львівського університета, одначе уступив, коли його стрінула зневага з боку одного члена медичного виділу за те, що Чехи домагаються Цєшина. Проф. Кучера виїхав негайно до Берна, де твориться університет, а ческі учені з великим одушевленням приняли його кандидатуру на професора бактеріольоґії. Проф. Кучера є свідомим Чехом і незвичайно характерним чоловіком. Бактеріольогічний інститут у Львові поставив він на европейській висоті. Одною з причин, що львівський університет від дня 1. падолиста 1918 р. замкнений, є брак професорів.

Український голос